Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «З»

Всего записей: 69'157, страница 3279 из 3'458
Зінь Степан Антонович
1911 р.н., с.Осове Володовського району Люблінської воєводства (Польща), українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді з 1939 року, супроводжувач міського військкомату. Заарештований 17.04.1945 управлінням НКВС Кіровоградської області (“у лютому 1944 року разом з німецькими окупантами приїхав у с.Новопетрівку Рівненського району для набору української молоді в Німеччину – було затримано 30 хлопців і дівчат; брав участь у вилученні речей і продуктів у населення” – із обвинувального висновку; із свідчень Зіня: “Я в той час перебував у таборі радянських громадян, зібраних для риття окопів у с.Германівка під Компаніївкою, німці взяли мене силувано в ролі перекладача для проведення облави у Новопетрівці; селян я не грабував, але німці дали мені куфайку і пару черевик – все це тривало одну добу, після чого мене знову повернули в німецький табір”). Засуджений 15.06.1945 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 8.10.1992 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 13630)
Завідчак Володимир Іванович
1920 р.н., м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), українець, освіта середня, служив у м.Стрию Львівської області, старшина військової частини 41191. Заарештований 30.03.1949 контррозвідкою МДБ в/ч 44288 (покликаний в Червону армію влітку 1941 року – санітар 101-ої окремої автосанроти; під час бою у травні 1942 року кинув автомат і дві гранати й здався німцям у полон; у таборі військовополонених на ст.Барвінково Харківської області вступив на службу в німецьку армію, до саперної роти; після двох місяців служби втік і добрався в село Велика Скельова Новогеоргіївського району, працював у громадському господарстві до приходу Червоної армії, куди був знову призваний”, “у 1948-49 роках серед військовослужбовців провадив антирадянську агітацію, вихваляв життя в капіталістичних країнах, зводив наклепи на житлові умови у Радянській країні, на комуністів і колгоспи; переказував зміст оунівської листівки солдатам: бандерівці воюють не проти росіян, а проти більшовиків і НКВС і закликають солдат Радянської армії зі зброєю переходити на їхній бік”). Засуджений 15.06.1949 трибуналом військової частини 24045 до 25 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років, конфіскацією майна і позбавленням медалей “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.р.” та “30 років Радянської армії і Флоту”. Військовою колегією Верховного суду СРСР 9.01.1954 покарання зменшене до 10 років неволі. Реабілітований 26.03.1958 Верховним судом СРСР. (П – 6263)
Завадський Трохим Федорович
1884 р.н., с.Талова Балка, українець, освіта початкова, проживав у с.Білецьківка Онуфріївського району Кременчуцького округу (нині району Полтавської області), хлібороб. Заарештований 6.02.1930 Кременчуцьким окрвідділом ДПУ (до революції служив жандармом на ст.Кременчук, у 1917-18 роках служив у війську, повернувся в село і працював на залізниці, а з 1929 року виключно біля землі; в роки громадянської війни виявляв підтримку бандам гетьмана, Петлюри і Денікіна, видаючи їм червоних партизан та комуністів; нині провадить активну контрреволюційну агітацію: на зборах агітує селян проти самообкладання, мовляв ці гроші йдуть комуністам на галіфе; агітує проти хлібоздачі і проти 3-ої позики на індустріалізацію; вступив у колгосп, щоб розвалити його, а коли вигнали, то розгорнув посилену антирадянську агітацію; радвлада, каже, дере останню шкуру з селян: “Колгоспи – це панщина, коли жируватимуть жиди-комуністи, а селяни лишаться без сорочки”). Засуджений 18.02.1930 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 10 років ув’язнення у концтаборі. Реабілітований 18.07.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 10863)
Заворотній Никифор Савелійович
1900 р.н., смт Устинівка, українець, неписьменний, проживав у смт Компаніївка, вантажник райспоживспілки. Заарештований 6.07.1949 військовою прокуратурою МВС Українського округу (в липні 1941 року пішов працювати в німецьку комендатуру конюхом-кучером – до кінця вересня, далі до серпня 1942-го – їздовий райспоживспілки, з серпня – кучер у шефа райуправи; у січні 1942 року привіз із Кіровограда на посаду голови райспоживспілки Миколу Андросова, поселив у своїй хаті, згодом той перейшов на іншу квартиру; у січні 1942-го Заворотні донесли німецьким каральним органам на радянського патріота Андросова, що він зберігає й розповсюджує серед населення радянські листівки – 21 січня Андросова повісили; вів антирадянську агітацію; за виконання розпоряджень шефа райуправи, за сумлінну службу шеф дав йому двоє поросят по 50 кілограм кожне, шкіру на чоботи, вулика та інше”). Засуджений 29.09.1949 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 25 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років. Прокуратурою військ МВС Кіровоградської області 8.05.1951 справу закрито, з-під варти звільнений. (П – 2797)