ЗАВІДЧАК ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

1920 р.н., м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), українець, освіта середня, служив у м.Стрию Львівської області, старшина військової частини 41191. Заарештований 30.03.1949 контррозвідкою МДБ в/ч 44288 (покликаний в Червону армію влітку 1941 року – санітар 101-ої окремої автосанроти; під час бою у травні 1942 року кинув автомат і дві гранати й здався німцям у полон; у таборі військовополонених на ст.Барвінково Харківської області вступив на службу в німецьку армію, до саперної роти; після двох місяців служби втік і добрався в село Велика Скельова Новогеоргіївського району, працював у громадському господарстві до приходу Червоної армії, куди був знову призваний”, “у 1948-49 роках серед військовослужбовців провадив антирадянську агітацію, вихваляв життя в капіталістичних країнах, зводив наклепи на житлові умови у Радянській країні, на комуністів і колгоспи; переказував зміст оунівської листівки солдатам: бандерівці воюють не проти росіян, а проти більшовиків і НКВС і закликають солдат Радянської армії зі зброєю переходити на їхній бік”). Засуджений 15.06.1949 трибуналом військової частини 24045 до 25 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років, конфіскацією майна і позбавленням медалей “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.р.” та “30 років Радянської армії і Флоту”. Військовою колегією Верховного суду СРСР 9.01.1954 покарання зменшене до 10 років неволі. Реабілітований 26.03.1958 Верховним судом СРСР. (П – 6263)