Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Д»

Всего записей: 118'124, страница 5524 из 5'907
Дука Кіндрат Семенович
1894 р.н., с.Янове Глинського району (нова назва – с.Іванівка Світловодського), українець, освіта початкова, проживав на х.Чаусівському Занфірівської сільради Олександрійського району, хлібороб-заможник. Заарештований 23.02.1931 Олександрійським РВ ДПУ (“у 1919 році займався спекуляцією кіньми і зернохлібом; у липні 1920-го разом із Василем Чередниченком і Василем Пилипенком пограбували чотирьох відсталих від частини червоноармійців, забравши в них гвинтівки і казенне обмундирування, і пішли у повстанський загін Іванова, де пробули три тижні; у лютому 1930 року вступив до артілі “Наш путь”, а весною забрав свою худобу, чим спровокував інших, і артіль розпалась; агітував проти сівби, восени закликав селян не здавати хліб державі”). Засуджений 16.05.1931 Олександрійським райнарсудом до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 29.11.1989 Кіровоградським облсудом. (П – 13968)
Дунін-Марцинкевич Іван Бонавентурович
1878 р.н., м.Ігумен (нова назва м.Червень) Мінської області (Білорусія), поляк, освіта вища (Ризький політехнічний інститут), проживав у м.Кіровограді, завідувач будівельного бюро заводу “Червона зірка”. Заарештований 14.08.1937 Кіровським МВ НКВС (“разом із Василем Анікіним, Георгієм Буртманом, Іваном Вагою, Євгеном Гау, Костянтином і Оленою Фіншвальдами та Володимиром Шахалковським належав до шпигунсько-диверсійної підпільної організації, створеної резидентом польської розвідки Бруно Земеком – виїхав легально з СРСР у м.Лодзь, Польща, 1933 року, за завданням якого вів шкідницьку діяльність, спрямовану на підрив радянського господарства і на користь іноземним державам”; за переглядом справи у 1956 році: дуже позитивні характеристики з-під пера викладачів, зокрема заступника директора технікуму Івана Мірошниченка, та випускників будівельного технікуму, де викладав Дунін-Марцинкевич, був депутатом і членом президії міськради, головним інженером будівництва греблі біля електростанції, входив до міської організаційної трійки боротьби з повенню, як архітектор займався перебудовою українського драматичного театру корифеїв, зміцнював міст через Інгул на вул.Карла Маркса – із восьми осіб, які проходять по цій справі, семеро розстріляні). Засуджений 26.11.1937 НКВС та Прокуратурою СРСР до розстрілу, вирок виконано 19.12.1937. Реабілітований 8.10.1957 трибуналом Білоруського військового округу. (П – 4016)
Дяченко Лідія Петрівна
1925 р.н., м.Кіровоград, українка, освіта неповна середня, член ВЛКСМ, безробітна. Заарештована 19.05.1948 управлінням МДБ Кіровоградської області (“у 1941 році стала на службу в німецькій організації “Дойче люфтганза”, у серпні 1942-го виїхала в м.Мюнхен і працювала в отелі “Кьонінсгоф”, відомому світовій громадськості як притон фашистських шантажистів; після війни знаходилась у зоні окупації англо-американських військ, оброблялась в антирадянському дусі; повернувшись в СРСР, виїжджала в Ленінград, де серед студентів корабельного інституту вела антирадянську агітацію наклепницького характеру; в листах до репресованої братової Наталі Добровольської писала про тяжке матеріальне становище трудящих, про голодну смерть, безправність радянських людей, вихваляла життя в Німеччині та інших капіталістичних країнах”). Засуджена 12.02.1949 особливою нарадою МДБ СРСР до 7 років ув’язнення у виправно-трудових таборах (Каргопольлаг). Реабілітована 31.03.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 8987)
Давыдов Петр Ильич
Родился в 1889 г. в г. Воронеже, русский, из мещан, беспартийный, образование высшее, инженер Воронежского треста «Маслопром». Арестован 13 ноября 1941 г. Осужден 6 декабря 1941 г. приговором Военного трибунала войск НКВД Воронежской области по статье 58-10 ч. 2. Приговорен к ВМН с конфискацией лично принадлежащего ему имущества. Определением Военного трибунала Юго-Западного фронта от 23 декабря 1941 г. приговор военного трибунала войск НКВД Воронежской области от 6 декабря 1941 г. изменен, Давыдов П.И. приговорен к 10 годам ИТЛ с поражением в правах сроком на 3 года. Постановлением Президиума Воронежского областного суда от 14 января 1991 г. приговор Военного трибунала войск НКВД Воронежской области от 6 декабря 1941 г. и Определение Военного трибунала Юго-Западного фронта от 23 декабря 1941 г. отменены, и дело прекращено за отсутствием в действиях Давыдова П.И. состава преступления. Повторно арестован 27 апреля 1942 г. Осужден 30 мая 1942 г. приговором Военного трибунала Воронежской области по статье 58-10 ч. 2. Приговорен к ВМН. Расстрелян 5 июля 1942 г. Реабилитирован 6 апреля 1992 г. Прокуратурой Воронежской области.