ДУНІН-МАРЦИНКЕВИЧ ІВАН БОНАВЕНТУРОВИЧ

1878 р.н., м.Ігумен (нова назва м.Червень) Мінської області (Білорусія), поляк, освіта вища (Ризький політехнічний інститут), проживав у м.Кіровограді, завідувач будівельного бюро заводу “Червона зірка”. Заарештований 14.08.1937 Кіровським МВ НКВС (“разом із Василем Анікіним, Георгієм Буртманом, Іваном Вагою, Євгеном Гау, Костянтином і Оленою Фіншвальдами та Володимиром Шахалковським належав до шпигунсько-диверсійної підпільної організації, створеної резидентом польської розвідки Бруно Земеком – виїхав легально з СРСР у м.Лодзь, Польща, 1933 року, за завданням якого вів шкідницьку діяльність, спрямовану на підрив радянського господарства і на користь іноземним державам”; за переглядом справи у 1956 році: дуже позитивні характеристики з-під пера викладачів, зокрема заступника директора технікуму Івана Мірошниченка, та випускників будівельного технікуму, де викладав Дунін-Марцинкевич, був депутатом і членом президії міськради, головним інженером будівництва греблі біля електростанції, входив до міської організаційної трійки боротьби з повенню, як архітектор займався перебудовою українського драматичного театру корифеїв, зміцнював міст через Інгул на вул.Карла Маркса – із восьми осіб, які проходять по цій справі, семеро розстріляні). Засуджений 26.11.1937 НКВС та Прокуратурою СРСР до розстрілу, вирок виконано 19.12.1937. Реабілітований 8.10.1957 трибуналом Білоруського військового округу. (П – 4016)