Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Д»

Всего записей: 118'124, страница 5488 из 5'907
Дейнега Яків Харлампович
1900 р.н., с.Митрофанівка Новопразького (нині Новгородківського) району, українець, письменний, вантажник ст.Шарівка Олександрійського району. У 1933 році за антирадянську діяльність Новопразьким нарсудом був засуджений до 3 років ув’язнення у концтаборах. Вдруге заарештований 8.02.1938 Новопразьким РВ НКВС (“під час колективізації закликав селян не вступати в колгоспи, не виконувати державних зобов’язань; після звільнення з таборів агітував колгоспників не здавати державі хліб, підривав трудову дисципліну, розповсюджував чутки про тимчасовість радянської влади, розпуск колгоспів і повернення селянам землі та майна в індивідуальне користування”). Засуджений 11.04.1938 трійкоюУНКВС Миколаївської області до розстрілу, вирок виконано 27.05.1938. Реабілітований 24.05.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. Брат Іван у 1932 році засуджений до 10 років неволі. (10650 – П)
Дембицька-Костяна Марія Ісаківна
1894 р.н., смт Рожище Волинської області, росіянка, освіта початкова, проживала у м.Новомиргороді, медичний фельдшер. Заарештована 15.10.1920 Єлисаветградським відділенням ГубЧК по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем, кримінальними та посадовими злочинами і бандитизмом (контрреволюційна діяльність: “під час Григор’євського повстання у Новомиргороді брав участь у єврейських погромах, які нараховували 160 жертв: на цвинтарі, іще живих пересипала вапном і закопувала” – вину не визнавала, апелюючи до того, що у погромні дні перебувала в Малій Висці). Засуджена 13.12.1920 колегією Єлисаветградської повітової ЧК до 5 років ув’язнення у концтаборі. Комісією з застосування амністії 1.04.1921 згідно з постановою 5-го Всеукраїнського з’їзду Рад термін ув’язнення зменшений до 3 років 4 місяців. Реабілітована 17.06.1994 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 14213)
Демченко Лідія Харламівна
1925 р.н., смт Новгородка, українка, освіта неповна середня, колгоспниця. Заарештована 5.06.1945 відділом контррозвідки “Смерш” 57-ої армії 299-го табору (“у 1941 році добровільно пропрацювала 2 місяці кухаркою у німецькій військовій частині СС, у грудні 1942-го виїхала в м.Ферлаг, Австрія, де працювала кухаркою у остарбайтерів, в вересні 1944-го дала згоду гестапо бути таємним агентом, до кінця війни працювала на фабриці м.Клагенфурт, після війни разом з іншими перевезена до м.Грац” – у 1964 році заявила, що “визнала себе винною через те, що до неї у 1945-ому застосовувались незаконні методи слідства”). Засуджена 7.08.1945 військовим трибуналом 57-ої армії до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та конфіскацією майна. З табору звільнена у січні 1954 року, направлена у заслання в Красноярський край. Реабілітована 20.05.1965 військовою колегією Верховного суду СРСР. (8012 – П)
Дем’янченко Іван Явтухович
1926 р.н., смт Новоархангельськ, українець, освіта 5 класів, член ВЛКСМ з листопада 1944 року, курсант навчального батальйону 100-ої гвардійської повітряно-десантної дивізії. Заарештований 26.08.1947 відділом контррозвідки МДБ 100-ої гвардійської ПДД (“до грудня 1943 року жив на окупованій німцями території; у Червоній армії з 1944-го, вів антирадянську агітацію, зводив наклепи на політику ВКП(б) та уряду, на умови життя робітників і селян, висловлював невдоволення умовами служби і харчуванням у Червоній армії: “В колгоспі народу багато, а толку мало – ніхто не хоче працювати”, “Правильно маршал Жуков говорив, що колгоспи треба розігнати і землю віддати селянам, бо він зрозумів і побачив, як з року в рік селяни все біднішають і біднішають”, “Солдат – це полкова коняка, запряжена в голоблі і повернута в бік села, щоб звідти що-небудь потягнути. Солдат переносить усі труднощі, та не має права – хіба це життя? Так поводяться лиш із кіньми: женуть батогом і вони йдуть покірно – так і ми: хоча й маємо язика, та сказати не смієм”, “Наша 100-а дивізія стояла в м.Кечкемет, Угорщина, з нашого 304-го полку була виділена рота в Трансільванію, де ми розквартировували прибулі військові частини, наводили порядок і допомагали евакуйовувати худобу в Радянський Союз. Я в цьому селі жив довго і так не хотілося їхати звідти! Правда, і в полках хлопці жили непогано. Бувало, підуть до мадяра, заберуть у нього свиню, хліба, ковбас, вина – і гуляють хлопці. Дехто рвався в Росію, але мені не хотілось їхати сюди, та коли виїхали, то в нас було піввагона сухарів, ковбаси і вина. Сядемо у вагоні й гуляєм. А як тільки переїхали кордон, то й побачили, яке життя в Росії: зупинився ешелон на якійсь станції і вже біжать хлопчаки, просять: “Дядьку, дайте сухарика!”). Засуджений 22.09.1947 трибуналом 100-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії до 7 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та медалей “За взяття Відня”, “За перемогу над Німеччиною”. Реабілітований 11.05.1990 трибуналом Київського військового округу. (П – 11735)
Денисенко Калістрат Єлисейович
1868 р.н., с.Помічна Піщанобрідського (нині Новоукраїнського) району, українець, освіта початкова, проживав у с.Піщаний Брід Добровеличківського району, член колгоспу ім.Димитрова. Заарештований 1.11.1937 Піщанобрідським РВ НКВС (“у 1928 році позбавлений виборчих прав, очолював баптистську організацію, під час перепису населення агітував колгоспників, щоб записувались віруючими, вів контрреволюційну баптистську агітацію: “Радвладі скоро кінець згідно з писанням Євангелії”, влаштовував зібрання, на які приїжджав пресвітер із Глодос: “Треба вірити й шанувати слово Боже, бо тільки той внаслідує царство небесне, оскільки ми на цьому світі живемо в гостях, а справжнє життя почнеться на тому світі”). Засуджений 27.11.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 13.12.1937. Реабілітований 31.03.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 9018)