Дем’янченко Іван Явтухович

1926 р.н., смт Новоархангельськ, українець, освіта 5 класів, член ВЛКСМ з листопада 1944 року, курсант навчального батальйону 100-ої гвардійської повітряно-десантної дивізії. Заарештований 26.08.1947 відділом контррозвідки МДБ 100-ої гвардійської ПДД (“до грудня 1943 року жив на окупованій німцями території; у Червоній армії з 1944-го, вів антирадянську агітацію, зводив наклепи на політику ВКП(б) та уряду, на умови життя робітників і селян, висловлював невдоволення умовами служби і харчуванням у Червоній армії: “В колгоспі народу багато, а толку мало – ніхто не хоче працювати”, “Правильно маршал Жуков говорив, що колгоспи треба розігнати і землю віддати селянам, бо він зрозумів і побачив, як з року в рік селяни все біднішають і біднішають”, “Солдат – це полкова коняка, запряжена в голоблі і повернута в бік села, щоб звідти що-небудь потягнути. Солдат переносить усі труднощі, та не має права – хіба це життя? Так поводяться лиш із кіньми: женуть батогом і вони йдуть покірно – так і ми: хоча й маємо язика, та сказати не смієм”, “Наша 100-а дивізія стояла в м.Кечкемет, Угорщина, з нашого 304-го полку була виділена рота в Трансільванію, де ми розквартировували прибулі військові частини, наводили порядок і допомагали евакуйовувати худобу в Радянський Союз. Я в цьому селі жив довго і так не хотілося їхати звідти! Правда, і в полках хлопці жили непогано. Бувало, підуть до мадяра, заберуть у нього свиню, хліба, ковбас, вина – і гуляють хлопці. Дехто рвався в Росію, але мені не хотілось їхати сюди, та коли виїхали, то в нас було піввагона сухарів, ковбаси і вина. Сядемо у вагоні й гуляєм. А як тільки переїхали кордон, то й побачили, яке життя в Росії: зупинився ешелон на якійсь станції і вже біжать хлопчаки, просять: “Дядьку, дайте сухарика!”). Засуджений 22.09.1947 трибуналом 100-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії до 7 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та медалей “За взяття Відня”, “За перемогу над Німеччиною”. Реабілітований 11.05.1990 трибуналом Київського військового округу. (П – 11735)