Сохранено 2640535 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «В»

Всего записей: 116'990, страница 5849 из 5'850
Волобуєв Олексій Степанович
1926 р.н., м.Харків, росіянин, освіта 4 класи, проживав у с.Лебединка Голованівського району, без певних занять. У 1938 році за крадіжку був засуджений до 3 місяців неволі, у 1940-ому перебував під слідством 10 днів за крадіжку у Харкові. Втретє заарештований 6.06.1942 особливим відділом НКВС Південно-Західного фронту ("при наступі німців у 1941 році здійснив перехід-переїзд із Лебединки на Первомайськ, Миколаїв, Бєлгород, Харків, де був затриманий німцями, допитувався офіцером розвідки, якому дав згоду на навчання у школі німецьких розвідників; далі втік з Харкова, перейшов лінію фронту, проживав у містах Воронеж, Куйбишев, Чкалов, де займався злодійством; підозрюється у шпигунській діяльності на користь німців"). Засуджений 25.11.1942 особливою нарадою НКВС СРСР до 5 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Кемеровським обласним судом 19.03.1944 засуджений до І1 року неволі з приєднанням невідбутого строку, спецтабсудом Сиблагу НКВС 23.01.1946 засуджений іще до 1 року неволі, тобто до кінця строку лишилось 4 роки 4 місяці 7 днів. Звільнений з ВТТ у червні 1950 року та управлінням МДБ Новосибірської області направлений на поселення у с.Плотнікове Пихтєвського району Новосибірської області. Реабілітований 22.08.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 11583)
Волошенюк Марко Улянович
1888 р.н., с.Пушкове, українець, освіта початкова, сторож колгоспу "Комунар". Заарештований 6.04.1930 Первомайським окружним відділом ДПУ ("у 1918 році збирав у селян гроші на утримання гетьманських військ; у 1924-ому при розподілі землі кричав: «Хто не мав землі, то й не треба йому давати", "весною 1930-го разом із Сидором Довгополим і Семеном Гармасаром виступали за ліквідацію созів, закликали селян виходити в поле й сіяти на своїх колишніх наділах, запрошували селян до своїх хат, де за самогоном агітували їх проти радянської влади"). Трійкою при колегії ДПУ УРСР 7.05.1930 справу припинено, з-під варти звільнений. Вдруге заарештований 21.09.1937 Голованівським РВ НКВС ("член контрреволюційної групи, агітував проти податкової політики колгоспного ладу"). Засуджений 27.11.1937 трійкою УНКВС Одеської області до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 3.08.1956 трибуналом Київського військового округу. (П - 3634, 3513)
Волощук Дмитро Кирилович
1895 р.н., м.Гайворон, українець, освіта 2 класи, пресувальник цегельного заводу. У березні 1945 року військовим трибуналом Вінницької залізниці був засуджений до 8 років неволі у виправно-трудових таборах за те, що під час німецької окупації працював машиністом електростанції, а після звільнення від фашистів, будучи відкомандированим у жовтні 1944-го на залізничні тили у Ярославську область (Росія), дезертирував - президією Верховної Ради СРСР амністований постановою від 7.07.1945. Вдруге заарештований 19.11.1945 транспортним відділом НКДБ Вінницької залізниці ("у вересні 1945 року, повернувшись із тюрми, у себе вдома в присутності курсантів-електромонтерів, які в нього квартирували, вів злісну антирадянську агітацію, дискредитовував заходи партії та уряду, зокрема гудив радіопередачі про досягнення уряду в галузі промисловості й колгоспного господарювання: "Знову починають передавати свою урядову брехню; ні, довго ми жити при радянській владі не будемо - он бандерівці в Західній Україні б'ють її добре"; "Що це за влада, що у хаті немає шматка хліба?"; "Народ в тюрмі мучать, видають по 200 грам хліба, люди вмирають - вранці щодня мертві в'язні валяються, як дрова"). Засуджений 29.06.1946 Вінницьким облсудом до 5 років ув'язнення з позбавленням громадянських прав на 2 роки та конфіскацією майна. Втретє був засуджений у 1959 році до 2 років неволі за те, що на грунті ревнощів поранив ножем у спину свою другу дружину. Реабілітований 17.08.1993 Генеральною прокуратурою України. (13875 - П)