СЕМЯК СТАНІСЛАВ ФЕДОРОВИЧ

1894 р.н., с.Борове Холмського повіту Люблінського воєводства (нині Польща), українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, візник у млині “Головборошно”. Заарештований 12.05.1940 управлінням НКВС Кіровоградської області (“ще в листопаді 1939 року разом з іншими біженцями із території Польщі, зайнятої Німеччиною, ешелоном прибув у Кіровоград – з собою привіз дружину й шестеро дітей віком від 8 до 15 років, влаштувався працювати; у квітні 1940-го отримав для себе й дружини радянські паспорти на п’ять років, але наступного дня відніс їх у паспортний стіл і здав: “Заберіть, я не бажаю бути радянським громадянином, я хочу виїхати в Німеччину”; протягом всього періоду збирає до себе на квартиру, вул.Рози Люксембург, 7, біженців, які працюють на різних підприємствах міста, веде різко антирадянську агітацію, вихваляє лад в капіталістичних країнах: “В Радянському Союзі люди голодують, нічого ніде нема, всюди лиш довгі черги за продуктами, в капіталістичних країнах люди живуть і ні в чому не мають потреби; в Польщі в мене собаки не встигали з’їдати м’ясо й молоко, а тут цього для мене самого немає; нас обманули червоноармійці, коли казали, що в СРСР дуже добре, нас тут мучать і треба чимскоріш виїхати в Німеччину”; 4-го травня зібрав на квартирі 15 біженців, умовив їх написати телеграму в Ковель до німецької комісії з проханням прийняти їх на проживання, телеграму послали 5 травня” – див. також Степан Поліщук і Андрій Зарчук). Засуджений 25.11.1940 особливою нарадою НКВС СРСР до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 7.12.1988 Кіровоградським облсудом. (П – 8534)