ПЕТРОВ ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ

1894 р.н., м.Первомайськ Миколаївської області, росіянин, письменний, член ВКП(б) до 1924 року (виключений за невідвідування політзанять), проживав у м.Кіровограді, машиніст залізничної станції Кірово-Українська. Заарештований 2.02.1938 шляхово-транспортним відділом УДБ НКВС ст.Помічна (“підозрювався у антирадянській агітації, мав родинні зв’язки з неблагонадійними: сестра Марія з 1910 року живе у Греції, мати з нею листувалась до 1937 року; сестра Зінаїда була заміжня за білогвардійським офіцером, який у 1924 році виїхав у невідомому напрямку; брат дружини Василь Кравець, колишній петлюрівець, працюючи машиністом, веде антирадянську агітацію, використовуючи тимчасові труднощі: “Ось до чого радвлада довела, що вільно не можна нічого купити”, в період колективізації казав: “У місті робітників обманюють. А в селі ведуть селян шляхом колективізації до закріпачення”; за Петровим відзначено ряд фактів шкідництва, підтримував зв’язок із контрреволюційним елементом”). Шляхово-транспортним відділом УДБ НКВС Одеської залізниці 28.07.1938 справу направлено транспортному прокурору для припинення, з-під варти звільнений 22.09.1938. Вдруге заарештований 18.02.1944 транспортним відділом НКДБ Одеської залізниці (“співробітництво з окупаційною німецькою владою під час війни: відремонтував два паровози, брав участь у відновленні залізничного транспорту; після звільнення Кіровограда від німців став видавати себе за члена підпільної партизансько-диверсійної організації, яким насправді не був”). Транспортним відділом НКДБ Одеської залізниці 15.05.1944 справу припинено, з-під варти звільнений 30.05.1944. (П – 6607, 7388)