ПАПКО ЯКІВ ОКСЕНТОВИЧ

1891 р.н., с.Велика Мотовилівка Фастівського району Київської області, українець, освіта початкова, член ВКП(б) у 1925-29 роках, проживав у м.Кіровограді, слюсар маслозаводу №12, машиніст парових машин. Заарештований 23.12.1940 УНКВС Кіровоградської області (контрреволюційна агітація: “у 1928-29 роках висловлював правоопортуністичні погляди стосовно колективізації, постійно був невдоволений заходами партії й уряду, у 1940 році виступав проти указів президії Верховної ради про введення 8-годинного робочого дня й семиденного робочого тижня, проти введення платного навчання у школах, вихваляв ворогів народу і співчував розстріляним зінов’євцям, агітував проти держпозики, вихваляв життя за царського ладу й зводив наклепи на життя в СРСР; під час проведення мітингу робітниками майстерні маслозаводу використав трибуну, виступив з промовою, яку спрямував на захист банди зрадників”, “коли газети опублікували повідомлення про вбивство Троцького, говорив: “Убито то вбито, але це була ідеальна людина; він був усесвітній оратор, якому рівних немає...”, “Що це за життя? довкруг самі недоліки, нічого нема; а кому піти скаржитись? нікому, бо скажуть, що треба зміцнювати оборону країни; для чого мені потрібна десь революція? я хочу жити один раз, будувати десь революцію – мені ні до чого”, “Ви знаєте, що вже в школах треба платити за навчання? я своїм дітям сказав: сидіть удома і знайте, як при радянській владі вчитись; як при царизмі; раніше пани вчились, а тепер генерали будуть учити своїх дітей і комуністи”). Засуджений 31.12.1940 Кіровоградським облсудом до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 24.02.1989 Верховним судом УРСР. (П – 9371)