ПАНАСЮК ЛЕВ ВАСИЛЬОВИЧ

1883 р.н., с.Варшава Вітебського повіту Вітебської губернії (нині Білорусь), білорус, освіта вища (Златопільська гімназія, 1903; фізико-математичний факультет Одеського університету, 1911), проживав у м.Кіровограді, завуч будівельного технікуму. Арештовувався у 1904 році царським урядом за участь у студентських безпорядках; у 1931 році перебував під слідством 5 місяців у справі про шкідництво у Вукоопспілці. Втретє заарештований 7.02.1933 Зінов’євським міськвідділом ДПУ (підозрювався як член української контрреволюційної організації; “в 1908 році входив до складу Златопільської організації РСДРП, разом з братами Левом та Іллею Залкіндами носив нелегальну літературу на Капітанівський цукрозавод, виступав з робітниками на мітингах”). Одеським ОВ ДПУ 31.10.1933 справу припинено, з-під варти звільнений. Вчетверте, працюючи викладачем вищої математики педінституту, заарештований 16.10.1937 Кіровським МВ НКВС (“в педінституті на лекціях протягував націоналістичну контрабанду, рекомендував студентам націоналістичну літературу”). Засуджений 1.12.1937 трійкою УНКВС Миколаївської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Помер 28.02.1939 в лазареті від запалення легень. Реабілітований 13.09.1958 Кіровоградським облсудом. (П – 2785, 4508)