ЗАЙЦЕВ ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ

1894 р.н., м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), освіта середня, член КП(б)У у 1918-21 роках, проживав у м.Крюків (нині у складі м.Кременчук), технік-будівельник артілі “Деревообробник”. У 1924 році арештовувався за “належність до меншовицької партії і антирадянську діяльність”, в Олександрійській в’язниці відсидів 3 місяці. Вдруге заарештований 24.03.1938 Новогеоргіївським РВ НКВС (“після жовтневого перевороту був вибраний до рад робітничих, селянських і солдатських депутатів м.Одеси, згодом був відряджений комісаром у Південну армію, де перебував аж до Брестського перемир’я, вернувся в Новогеоргіївськ, на початку 1919-го вибраний головою ревкому й пізніше головою міськради до наступу денікінської реакції, евакуювався в Київ, направлений політруком на фронт, але захворів тифом, лікувався в лазареті, вернувся додому, працював народним обвинувачем”, “вів контрреволюційну агітацію, спрямовану на дискредитацію більшовицької партії та уряду, висловлював поразницькі настрої”). Засуджений 11.05.1939 Кіровоградським облсудом до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Верховним судом УРСР 11.08.1939 міру покарання зменшено до 4 років неволі з поразкою прав на 2 роки. Помер 3.02.1941 у таборах Свердловської області. Реабілітований 28.06.1957 Верховним судом УРСР. (П – 3661)