ЛУЦЕНКО ЯКІВ ДМИТРОВИЧ

1902 р.н.. с.Ворошилівка (нова назва Олександрівка), українець, освіта початкова, без певних занять, проживав у м.Дніпропетровську, бортмеханік автозаводу. Заарештований 30.05.1947 Олександрійським РВ МДБ (“в роки війни потрапив у німецьке оточення, з жовтня 1941-го жив у с.Червоний Промінь Солонянського району Дніпропетровської області, у квітні 1942-го приїжджав у Ворошилівку і заявив німецькій поліції на радянського активіста, єврея Михайла Лисянського про те, що той розкуркулював і палив хати куркулів, за що Лисянського німці 27.05.1942 розстріляли"; "Луценко не визнав себе винним у зраді Лисянського"). Засуджений 13.08.1947 військовим трибуналом Кіровоградського гарнізону до 15 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років і конфіскацією майна. Реабілітований 18.11.1955 трибуналом Київського військового округу. (П - 1969)