ЗАХАРЧЕНКО ЯКІВ ДАНИЛОВИЧ

1901 р.н., с.Куколівка, українець, освіта вища (Одеський інститут народного господарства. 1928; Сталінський гірничий інститут, 1935), до війни проживав у м.Чернівці. працював юрисконсультом облвиконкому. військовослужбовець з 22 червня 194 і року, старший секретар військового трибуналу прикордонних і внутрішніх військ НКВС 6-ої армії Південно-Західного фронту. Заарештований 20.08.194 і особливим відділом військ НКВС Київської області ("з 30.06.1941 до 25.07.1941 вів власноручно записи в щоденнику явно наклепницького, контрреволюційного змісту, свідомо спотворюючи ті чи інші події в війні Радянського Союзу з фашистською Німеччиною; зводив наклепи на адресу радянської радіоінформації, на керівників партії й уряду, допускаючи на останніх образливі вирази й на органи НКВС, вихваляв фашистську воєнщину; поміщаючи в щоденнику надзвичайно секретні дані про роботу військового трибуналу, свідомо спотворював діяльність останнього"; "Де справа Захарченка - незнаю; вона могла бути відправлена в військову колегію Верховного суду СРСР або знищена: у вересні 1941 року війська фронту. а з ними і трибунал військ охорони тилу Південно-Західного фронту опинились в оточенні німців в районі Пирятин-Лубни-Лохвиця і в цій ситуації всі архіви військового трибуналу були знищені" - з допиту 10.06.1963 полковника у відставці Карасьова, колишнього голови військового трибуналу, який судив Захарченка). Засуджений 20.08.1941 трибуналом військ НКВС Київської області до розстрілу, 23.08.1941 міру покарання замінено на 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Вдруге засуджений 5.05.1945 Свердловським облсудом "за ведення серед в'язнів антирадянської агітації, нав'язування поразницьких настроїв та вихваляння порядків у капіталістичних країнах" до 10 років неволі з позбавленням громадянських прав на 5 років, звільнений 18.04.1954. Втретє засуджений 26.10.1955 Київським лінійно-транспортним судом "за бійку з чоловіком своєї другої колишньої дружини? до 5 років неволі, звільнений 24.10.1957. Вчетверте засуджений 20.10.1959 народним судом Пролетарського району м.Донецька "за крадіжку гумових чобіт в артілі 7" Вулканізатор", де працювала його третя дружина” до 5 років неволі, звільнений 28.02.1962. Помер 6.06.1962 в селищі Леніно Кримської області, де й похоронений. Реабілітований 23.10.1991 прокуратурою Київського військового округу. (П - 12809)