ТУРЕЦЬКИЙ МИКОЛА ПИЛИПОВИЧ

1919 р.н., с.Черняхівка, українець, освіта початкова, проживав у м.Ризі (Латвія), слюсар 150-го ремзаводу будівельного управління Прибалтійського військового округу. Заарештований 6.03.1951 управлінням котррозвідки МДБ Прибалтійського ВО ("у 1941 році військовик 49-го стрілецького полку потрапив під Мінськом у полон, далі концтабір "Марієндорф" у Берліні, робота на військовому заводі оптичних приладів, де збирався вступити в РВА, але за оєвітою не пройшов, пізніше сам відмовився, після капітуляції Німеччини мобілізований до Радянської армії, демобілізувався у грудні 1946-го із Саксонії"; регулярно з 1949 року вів публічну пропаганду на антирадянські теми: "у 1950 році публічно заявив, що в 1933-ому на Україні був створений штучний голод, а хліб вивозили за кордон; вихваляв життя робітників капіталістичних країн: "Французький безробітний живе краще від радянського робітника", "Якби була можливість, я б пішки пішов у Німеччину"; "Якби я був керівником держави, то протягом трьох років підняв би країну на ноги: розпустив би колгоспи, а сам пішов у народ, аби знати про потреби простого люду”, "Справжня демократія у США: там можна вийти до Білого дому й крикнути: "Геть Трумена!” і нічого тобі за це не буде, а крикни так біля Кремля на адресу Сталіна - посадять у тюрму"; перекручував зміст гімну СРСР: "Союз угнетенных республик голодных сплотила навеки великая Русь"; "Леза для гоління тупі - навіть таку дрібницю не можуть у нас добре зробити. Якби Сталіну вдарити цією бритвою по очах, то він би одразу побачив, як страждає народ"; розповідав антирадянські анекдоти: "В Москві американські й англійські дипломати вихваляли свій народ, тоді Сталін покликав росіянина, українця і єврея: "Чи любите ви мене і готові за це пожертвувати своїм життя?”, на що перші два відповіли, що хоч зараз вистрибнуть у вікно, а єврей звернувся до Сталіна: "Якщо я теж вистрибну і загину, то хто ж тоді Вас буде любити?”; пророкував недалеку війну між СРСР та США: “Тод! я піду плече в плече з американцями, аби розірвати ланцюги, якими радянський уряд закував робітників і селян”). Засуджений 22.06.1951 трибуналом військ МВС Латвійської РСР до 25 років виправно-трудових таборів з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Трибуналом Прибалтійського ВО 4.11.1955 міру покарання зменшено до 10 років неволі. Президією Верховної ради СРСР 16.07.1956 "беручи до уваги характер здійсненого злочину і особисті пояснення та каяття, сумлінну п’ятирічну працю у виправно-трудових таборах, визнано недоцільною подальшу ізоляцію, достроково звільнено", "з зарахуванням робочих днів відбув покарання 7 років та | місяць". Реабілітований 31.08.1992 Генпрокуратурою України. (13507 -- П)