ЖУКОВА-РУДЕНКО ОЛЬГА ПЕТРІВНА

1923 р.н., м.Харків, росіянка, освіта середня, без постійного місця проживання та без певних занять (тимчасово мешкала у с.Вербовому Голованівського району). Заарештована 16.09.1945 Голованівським РВ НКДБ ("у січні 1942 року в Харкові арештовувалась гестапо як керівниця підпільної радянської організації, 4 дні перебувала в катівнях гестапо, 15 разів водили на допити, дала підписку про нерозголошення того, що бачила в гестапо, звільнена, працювала в готелі "Інтернаціонал" - за німців мав назву "Фюрер-резерв" - технічною прибиральницею; при повторній окупації Харкова пішла на службу до німців у поліклініку секретарем - організація "Тодт", - звідси при наступі Червоної армії у серпні 1943-го разом з госпіталем через Полтаву, Первомайськ, Голованівськ, Румунію, Угорщину, Відень-Австрію, Краків-Польщу, Канігенгоф-Чехословаччину евакуювалась у Німеччину, збиралась виходити заміж за німецького офіцера Олофа Маркмана - познайомились у Кракові, листувались, він запрошував у Гамбург, обіцяв женитись, але капітуляція Німеччини все перебила, - в липні 1945 року як репатрійована вернулась у с.Вербове, де мешкав чоловік її матері - мати теж була виїхала в Німеччину, вийшла там заміж за українця з Голованівського району; від реєстрації як репатрійована ухилялась, вела антирадянську агітацію, висловлювала терористичні наміри стосовно вождя партії: у серпні 1945 року на базарі в Голованівську випадково зустріла фотографа поляка Василя Крета, похвасталась йому, що під час війни працювала у німецькій розвідці, скаржилась на сіре й скучне життя в СРСР: "Краще б мене німці знищили, ніж тепер мучитись у цій проклятій Росії"; "Тут уміють лиш добре в газетах писати, а насправді нічого нема - самі обіцянки"; "Я зараз би поїхала в Німеччину чи Сибір, де знаходяться німці"). Засуджена 20.01.1946 Одеським облсудом до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітована 24.11.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. Батько Петро Федорович Руденко у 1941 році заарештований органами НКВС (працював на заводі "Серп і молот" у Харкові); брат Володимир у 1942 році добровільно поїхав на заробітки у Німеччину, згодом служив у Червоній армії. (П - 13493)