УДАЛОВ-ІНЬКОВ МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ

1894 р.н., с.Лебедин Шполянського району Черкаської області, єврей, освіта середня, член ВКП(б) у 1918-22 роках і кандидат у члени ВКП(б) у 1931-38-х, проживав у м.Бобринець, директор маслозаводу. У 1922 році за дезертирство із Червоної армії у 1919-ому був засуджений до 10 років неволі, невдовзі звільнений. Вдруге заарештований 18.07.1938 Бобринецьким РВ НКВС (контрреволюційна діяльність: "у 1915 році познайомився у Єлисаветграді з анархістами Норенбергом, Макаровським, Демченком, входив до бойового угруповання федерації анархістів, брав участь в низці заходів експропріації поміщиків і крупних торговців міста"; "член контрреволюційної право-троцькістської організації, до якої завербував двох колишніх червоних партизан, зокрема члена партії з 1917 року, кавалера ордена Червоного Прапора, командира партизанських загонів, директора Одеської наукової бібіліотеки Івана Дячишина" - всього по справі право-троцькістської організації було репресовано 65 червоних партизан). Засуджений 5.11.1938 трійкою УНКВС Миколаївської області до розстрілу, вирок виконано 15.11.1938. Реабілітований 28.09.1956 трибуналом Одеського військового округу.(П - 3610)