ЛЮБЧЕНКО ФЕДІР ДМИТРОВИЧ

1913 р.н., с.Федіївка Витязівського (нині Бобринецького) району, українець, письменний, у 1930 році одружився і виїхав в Узбекистан, жили в різних містах Середньої Азії, 21.08.1941 призваний на службу в Червону армію Небіт-Дагським райвійськкоматом Красноводської області (Туркменія), перед арештом жив у м.Фрунзе (Киргизія), червоноармієць 1-го батальйону 153-ої окремої стрілецької бригади. Кілька разів був засуджений: у 1926 році за злодійство до 1 року, півроку відсидів; у 1927-ому за хуліганство до 3,5 років - за касацією звільнений через 4 місяці, у 1929-ому за крадіжку, виправданий судом. Вчетверте заарештований 18.04.1942 особливим відділом НКВС 153-ої окремої стрілецької бригади ("вів антирадянську агітацію, висловлював недовіру газетам і радіо та невдоволення харчуванням в армії: "До війни у нас казали, що в Радянському Союзі є запаси хліба на 10 років, а ось пройшло лиш 10 місяців війни і ми вже голодуєм без хліба"; "В армії годують гірше, ніж в тюрмі, бо там давали 700 грам хліба на добу, а тут 600"; "Наше Інформбюро повідомляє про втрати німецької армії, а про наші втрати ніколи - в цей час у них завжди псується радіозв'язок"; з останнього слова: "Раніше я сидів у тюрмі, бо заробив; тепер сиджу - не знаю за що. Прошу направити мене на фронт"). Засуджений 26.07.1942 військовим трибуналом Фрунзенського гарнізону Середньо-Азіатського військового округу до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 21.05.1991 прокуратурою Туркестанського військового округу. Батько й мати вмерли у 1933 році, брат Іван у 1930 році заарештований ДПУ Узбекистану, відсидів 1 рік і 2 місяці в тюрмі, дружина Євгенія за спекуляцію у 1942 році засуджена органами Узбекистану до 5 років неволі. (П - 12650)