Швидкий Павло Микитович

1894 р.н., с.Семенасте, українець, освіта початкова, хлібороб-середняк. Заарештований 8.03.1931 Новоукраїнським РВ ДПУ (антирадянська діяльність: “в момент куркульського повстання 1918 року убив радянського комісара; за вказівкою Швидкого в Семенастому денікінці захопили комуніста Данила Андрищенка і розстріляли поблизу хутора Кулики, Швидкий відступив із села разом з денікінцями, повернувся у 1920-ому; агітував проти колективізації, казав селянам: “Колгоспи не існуватимуть, зійде скоро зоря не зі сходу, а з заходу”, весною 1930 року через його агітацію фактично був розвалений колгосп”). Засуджений 31.03.1931 особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР до 3 років заслання у північний край, відбував покарання у Котлаському таборі. Реабілітований 24.07.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. Вдруге, проживаючи на хуторі Нерубаївка Семенастівської сільради і працюючи поденним муляром у колгоспі ім.Ворошилова та інших, заарештований 27.07.1937 Рівненським РВ НКВС (активна контрреволюційна діяльність: “із Котласа повернувся у 1934 році, жив і працював у Кіровограді, у квітні 1937-го з’явився у рідному селі, погрожував Миколі Рибаченку, який у 1934-ому з дозволу сільради сів у його хату і в сараї натрапив на 4 обойми патронів гвинтівочних, а в хаті Павлового брата знайшов 7 обойм та ще шаблю в чохлі – усе це здав у сільраду, за що Швидкий погрожував йому вбивством; систематично займався антисемітизмом, висміював перед колгоспниками районних працівників єврейської національності: “Як тільки забачить десь голову колгоспу, то кричить: “Ось до нас їде Шльома Іосіфовіч!” – одне слово, злоба в ньому кипіла національна” – із свідчень односельців”). Засуджений 13.08.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 23.08.1937. Реабілітований 21.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 11955, 9522)