Сорока Андрій Павлович

1901 р.н., с.Дмитрівка Дмитрівського (нині селище Бахмацького) району Чернігівської області, українець, освіта середня, проживав у м.Новоукраїнці, рахівник-картотечник дитячого будинку. У 1938 році за зраду Батьківщини був засуджений до розстрілу, справу переглянуто у 1939-ому, звільнений; у квітні 1944-го Новоукраїнським райвідділом МДБ був заарештований за підозрою в належності до німецької агентури, в процесі слідства Сороку завербовано в якості таємного агента в складі оперативної чекістської групи і перекинуто у німецький тил, де він виявив себе з негативного боку – “в операціях виявив боягузство, дворушництво, недисциплінованість, мав намір здійснити теракт проти керівника оперативної чекістської групи”, за що був переданий у спецтабір. Втретє заарештований 17.04.1946 УМДБ Кіровоградської області (“служив у Червоній армії у 1919-38 роках, у липні 1941-го мобілізований на фронт, у жовтні потрапив у німецьке оточення під Яготином Київської області, вернувся до рідних у Кіровоград, у травні 1942 року за рекомендацією німецького посібника Моссіна пішов працювати завідувачем дитбудинку в Новоукраїнці, влітку 1943-го за дорученням керуючого справами райуправи Тараненка тричі виступав перед мікрофоном райвузла з промовами антирадянського змісту, зокрема про розстріл більшовиками поляків у Катинському лісі”; “в той же час організовував диверсійні акції проти німців, переховував єврейських дітей і військовополонених червоноармійців, з дітьми дитбудинку відзначав революційні свята, розповсюджував серед населення зведення Радінформбюро”). Засуджений 4.01.1947 військовим трибуналом Кіровоградського гарнізону до 7 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням звання майор, конфіскацією майна та порушенням клопотання перед Президією Верховної ради СРСР про позбавлення Сороки медалі “Партизану Великої Вітчизняної війни” 1-го ступеню. Трибуналом Київського військового округу 6.02.1947 справу припинено (міру покарання знижено до 3 років неволі, за амністією ув’язненого слід звільнити). Трибунал Київського військового округу 23.08.1947 в іншому складі суддів переглянув справу і касаційну скаргу Сороки залишив без задоволення, а присуд у силі. Але Андрій Сорока про це вже не узнав, бо помер у Кіровоградській тюрмі іще 25.03.1947 від туберкульозу гортані й легень. Реабілітований 30.07.1964 військовою колегією Верховного суду УРСР. (7900 – П)