Поточенко Олександр Порфирович

1891 р.н., с.Михайлівка Одеського (нині Біляївського) району Одеської області, українець, освіта середня, проживав у с.Воронівка Новоукраїнського району, священик. У 1921 році за опір проти вилучення цінностей у церкві був засуджений до 1 року неволі умовно. Заарештований 6.01.1930 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“27.12.1929 комсомольці Воронівки Новоукраїнського району на своїх зборах прийняли рішення закрити церкву, піп Олександр Поточенко кинувся по хатах вмовляти селян не дати комсомольцям закрити церкву; 4.01.1930 на мітинг до церкви прийшло селян-активістів із ближніх сіл близько півтори тисячі чоловік, а куркулі на противагу активістам організували контрдемонстрацію, близько півтори сотні їх вигукували: “Геть комуну, геть банду!”, голова сільради попросив батюшку вгамувати куркулів і коли той став до людей розводити руками: “Влада забрала у нас золото, і ми нічого не зробили; тепер влада вимагає закрити церкву, і ми так само нічого не зможемо вчинити” – ще дужче розгорілась бійка, з вигуками “Геть!” та “Оце вам за хлібозаготівлю, оце за план до двору, оце за колективізацію!”, куркулі звалили огорожу, почали кидати камінням, 8 осіб, членів сільради та голів колгоспу, поранили”). Поточенко 22 лютого по 9 березня голодував у в’язниці з протестом проти суду. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 25.03.1930 справу припинено, з-під варти звільнений. (П – 6006)