Бондаренко Олександр Андрійович

1906 р.н., с.Єлизаветівка Рівненського (нині Новоукраїнського) району, українець, освіта початкова, проживав у м.Владивостоці (Далекий Схід, Росія), моторист на катері в бухті Валентин. У 1931 році вся родина Бондаренків була розкуркулена. Заарештований 27.02.1935 Кіровським міськвідділом управління держбезпеки (“разом із родичем Василем Касьяненком, розкуркуленим у 1930 році, розповсюджували чутки про переміну влади й окупацію України німцями, висловлювали терористичні наміри на адресу комуністів і активістів; Олександр Бондаренко поширював чутки, ніби почалася вже війна з Японією на Далекому Сході”). Засуджений 2.11.1935 Одеським облсудом до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 28.06.1990 Верховним судом УРСР. Василь Платонович Касьяненко засуджений до 4 років неволі з позбавленням громадянських прав на 3 роки, згодом врахували інвалідність (без ноги) і вислали за межі України на 4 роки; брат Петро Бондаренко за участь у повстанському загоні 1922 року розстріляний ЧК, брат Тихін за належність до повстанського загону й переховування брата Петра був засуджений до 5 років неволі, помер у бупрі. (П – 12167)