Бериндя Іван Ларіонович

1885 р.н., с.Глодоси, українець, освіта початкова, хлібороб. Заарештований 28.01.1930 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“зв’язки з петлюрівцями, антирадянські настрої”). Від слідства зник. Вдруге, проживаючи у м.Кара-Чала Сальянського округу (Азербайджан) і працюючи табельником радгоспу, заарештований 9.04.1930 Азербайджанським ДПУ (“під час першого арешту і ув’язнення у бупрі був звільнений з-під варти під підписку про невиїзд, втік на Кавказ, влаштувався на роботу – за всесоюзним розшуком заарештований удруге”, “у 1918 році служив у петлюрівській армії, за гетьманської влади у 1918 році був старостою Глодос, співав у церковному хорі”, “на квартирі Григорія Півня влаштували панахиду по убитому Петлюрі, молились за нього Терень Вовк, Іван Бериндя, Яків Добровольський та інші жителі Глодос” – із свідчень на суді, “агітував селян проти колгоспів у 1928-29 роках”). Засуджений 20.08.1930 колегією ОДПУ до 3 років заслання у північний край, рахуючи строк від 10.06.1930. Реабілітований 13.04.1994 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 10024, 6182)