Уріх Степан Францович

1895 р.н., с.Кошари Комінтернівського району Одеської області, німець, освіта неповна середня, проживав у м.Новомиргороді, завідувач магазину. У 1916 році жандармським управлінням м.Одеси арештовувався за підозрою у шпигунстві на користь Німеччини; в 1932-ому був засуджений до 3 років позбавлення волі за розкрадання майна, працював на будівництві Біломорканалу та каналу Москва-Волга, звільнений достроково у 1934-ому. Втретє заарештований 20.11.1937 Новомиргородським РВ НКВС (агітував проти основного закону держави: “Сталінська Конституція – це видумка, раніше не всі мали право вибирати, так і тепер не всі будуть. Кандидатури на вибори призначаються зверху, а не висуваються народом”, відмовився ходити на заняття по вивченню положення про вибори у Верховну раду СРСР”; “вихваляв фашистську Німеччину: “Зараз Німеччина процвітає, а в СРСР селянство гине й голодує”). Засуджений 27.11.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 13.12.1937. Реабілітований 31.03.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. Брат Макс за зв’язки з німецьким консулом висланий на північ, другий брат за розтрату в кооперативі засуджений до 2 років неволі. (П – 8592).