Бардіян Олексій Якович

1911 р.н., с.Мартоноша, росіянин, освіта початкова, член ВЛКСМ, проживав у м.Тимковичі Мінської області (Білорусія), червоноармієць 17-го прикордонного загону 12-ої прикордонної застави. Заарештований 20.10.1932 особливим відділом 17-го ПЗ (“повернувшись 25 серпня із відпустки у с.Мартоноша, розповсюджував серед військових чутки, що в рідному селі від голоду померло 1800 осіб, трупи яких тижнями валялись неприбраними, в колгоспі здохло 150 коней, лишилось усього 10, тому поля обробляються коровами, населення підтримує своє існування травою, посилався при цьому на твердження голови сільради Барбароші; червоноармієць Микола Скрипник, 1909 року народження із Чутівського району на Полтавщині, комсомолець, покликаний на службу в Червону армію у 1931 році, після розповіді Бардіяна мовив: “Якщо моя мати напише подібне, я застрелюсь”, протягом кількох днів не міг заспокоїтись і просив усіх пояснити йому, як це так може трапитись у Радянському Союзі, щоб стільки помирало від голоду, врешті не витримав і дизертирував у Польщу”). Колегією ОДПУ 20.10.1932 позбавлений права мешкати в 12 населених пунктах, Уральській області та прикордонній смузі протягом 3 років, справу припинено, з-під варти звільнений. (П – 5875)