Семенов Іван Іванович

1884 р.н., с. Інгуло-Кам’янка, українець, освіта середня, член Української партії соціалістів-революціонерів з 1905 року, вчитель сільської школи. Тричі арештовувався: царським урядом у 1907 і 1912 роках за участь у соціал-революційному русі та ЧК на початку 20-х за участь у повстанському русі. Вчетверте заарештований 1.10.1929 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (антирадянська діяльність: “за Тимчасового уряду був головою Новгородківського волосного виконкому, членом Олександрійського повітового, згодом губернським гласним м.Херсона, за денікінської влади херсонський губернатор пропонував посаду голови Олександрійської управи; делегат Трудового конгресу в добу Української Народної Республіки, організатор “Просвіти” у Новгородці, в 1920 році член повстанкому і активний учасник селянського повстання на Єлисаветградщині, брав участь у роззброєнні червоного партизанського загону Уралова; з листопада 1927 року був сексотом Зінов’євського окрвідділу ДПУ і не раз отримував завдання секретного характеру; водночас підтримував нелегальні зв’язки з петлюрівцями, дешифровувався перед ними у сексотстві ДПУ: у лютому 1929 року зустрівся із учасником повстання 1920 року Арсеном Задиракою, який переховується від 1921-го, і не повідомив про це органи; при обшуку вилучені рукописні записи про селянське повстання 1920 року, вірші антирадянського змісту”). Засуджений 26.01.1930 трійкою при колегії ДПУ УРСР до розстрілу, дати розстрілу у справі немає. Реабілітований 21.12.1967 Верховним судом УРСР. (8141 – П)