Скрипниченко Микола Сидорович

1898 р.н., с.Велика Виска, українець, освіта початкова, проживав у с.Андріївка Кіровоградського району, хлібороб. Заарештований 11.12.1929 Великовисківським РВ ДПУ (антирадянська агітація). Зінов’євським окружним судом 1.04.1930 справу припинено, з-під варти звільнений. У 1937 році за погрози другому секретареві райкому партії був засуджений до 6 місяців примусової праці. Втретє як завгосп колгоспу “Перший з’їзд ударників” заарештований 17.06.1939 Великовисківським РВ НКВС (в роки громадянської війни був у повстанському загоні Завгороднього; у 1930-ому організовував куркульські волинки за повернення колгоспного майна власникам, вів антирадянську агітацію: “В колгоспі нема рації працювати, при радвладі погано жити”, не хотів примусово поширювати лотерейні квитки; 5.05.1939 знімали в будинку колгоспника портрет Єжова, Скрипниченко сказав: “Скоро доведеться знімати й ці”, – вказавши на портрети Сталіна, Ворошилова, Молотова поряд; після смерті Н.Крупської мовив: “Про рядову жінку на випадок смерті в газетах не напишуть”). Засуджений 10.08.1939 Кіровоградським облсудом до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Верховним судом УРСР 29.10.1939 міру покарання зменшено до 5 років неволі з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 26.06.1990 Верховним судом УРСР. (П – 4657, 12496)