Підіпригора Оверко Гнатович

1882 р.н., с.Бурточки Київської області, українець, освіта початкова, проживав у с.Велика Виска, пастух Мар’янівського радгоспу. У 1929 році був засуджений до 7 місяців неволі (погрожував колгоспникам: “Ми вам покажемо колгоспи, прийде час і ми вам вріжемо стільки городу, що не буде куди і з хати вийти”, агітував розбирати з колгоспу худобу, довівши агітацією колгосп до розвалу), у 1930-му розкуркулений і висланий на північ, 1934-го, лишивши синів Карпа, Івана і Павла на засланні, повернувся з дружиною Явдохою Кузьмівною і сином Петром у с.Матусівка Маловисківського району, жив у сина Дементія. Заарештований 28.07.1937 Великовисківським РВ НКВС (вимагав повернення садиби і власної хати, в яку сільрада поселила бідняка Никифора Царенка; виступав проти хлібозаготівлі: “Радвлада хліб забирає й висипає у море та топить ним паровози”; у серпні 1934-го, коли до колгоспної гамазеї приїхали з району забирати плановий заготівельний хліб, Оверко підмовив селян боронити збіжжя вилами, хлібороби намагались побити голову колгоспу Харжановського, машина поїхала ні з чим, Підопригора зник; шкідницька діяльність: “працюючи конюхом підсобного господарства райвиконкому, заразив коростою 19 лошаків, всі вийшли з ладу”). Засуджений 13.08.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 23.08.1937. Реабілітований 1.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 9535)