Сохранено 2643757 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 3

Записей на странице:
Всего записей: 3'649, страница 95 из 183
Масюзенко Іван Гнатович
1914 р.н., с.Плетений Ташлик, українець, освіта неповна середня, проживав у с.Сотницька Балка Новоукраїнського району, червоноармієць з вересня 1944 року, рядовий 453-го стрілецького полку. Заарештований 4.07.1945 відділом контррозвідки “Смерш” 78-ої стрілецької дивізії (“висловлював серед червоноармійців бажання залишитись жити за кордоном у якійсь капіталістичній країні: “Гарна в Угорщині природа, а які мадярочки – оце б лишитися, пожити тут, а потім уже додому” – із свідчень одного з вояків”). Засуджений 12.09.1945 військовим трибуналом 78-ої стрілецької Запорізької дивізії до 7 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та клопотанням перед президією Верховної ради СРСР про позбавлення ордена Слави ІІІ ступеня. Реабілітований 13.06.1991 прокуратурою Прикарпатського військового округу. (12683 – П)
Матвієнко Борис Васильович
1907 р.н., с.Велика Виска, українець, освіта початкова, член ВКП(б), проживав у м.Нікополі Дніпропетровської області, військовик з 1925 року, командир кінного взводу 123-го стрілецького полку 41 стрілецької дивізії, старший лейтенант. Заарештований 14.08.1937 Криворізським МВ НКДБ (“учасник військово-фашистського заколоту в частинах 7-го стрілецького корпусу, очолюваного агентами закордонних розвідок Тухачевським, Якіром та іншими”, “залучений до контрреволюційної організації у 1936 році командиром полку полковником Овчаренком, розстріляним раніше як ворог народу”; із виступу Б.Матвієнка на суді: “У 1930 році в Ізяславі я одружився з княгинею Волконською, чим підірвав собі авторитет у РСЧА”, батько княгині, яка носила ім’я Руфіни Єфремової, після повалення царизму перебрався до Італії”). Засуджений 3.10.1937 Верховним судом СРСР до розстрілу, вирок виконано 4.10.1937. Реабілітований 26.07.1957 Верховним судом СРСР. (П – 7510)
Матковський Павло Трохимович
1881 р.н., с.Заболоцьке Ананьївського району Одеської області, українець, освіта середня, проживав у селах Каніж та Арсенівка Новомиргородського району, священик. У 1929 році розкуркулений у с.Скалева Новоархангельського району, від заслання сховався. Заарештований 4.03.1931 Новомиргородським РВ ДПУ (агітація проти колективізації, розповсюджував чутки про майбутню війну). Засуджений 27.04.1931 особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР до 3 років ув’язнення в концтаборі, звідки втік у 1933-ому. Реабілітований 14.04.1994 Кіровоградською облпрокуратурою. Вдруге заарештований 28.07.1937 Великовисківським РВ НКВС (“у 1918 році мав зв’язки з німецькими окупантами, у 1919-20-х – із повстанським загоном Ільчивича з Канежа; в травні 1937 року влаштовував нелегальні молебні, де проповідував нехіть до заходів партії та уряду, вів передвиборну контрреволюційну агітацію, намовляв людей не виходити на роботу в колгосп “Комінтерн” у святкові релігійні дні, чим зривав трудову дисципліну”). Засуджений...