Сохранено 2643757 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 1

Записей на странице:
Всего записей: 2'586, страница 63 из 130
Лозовий Григорій Семенович
1912 р.н., с.Розтичеве Апрелівської сільради Витязівського (нині Бобринецького) району, українець, освіта 6 класів, кандидат у члени ВКП(б), проживав у с.Новокиївський Увал Мазанівського району Амурської області (Росія), начальник 1-ї частини Мазанівського райвійськкомату, молодший лейтенант. Заарештований 30.07.1941 особливим відділом НКВС Далекосхідного фронту (антирадянська агітація: "розповідав анекдот про радянську торгівлю: у СРСР продавець обслуговує покупців у сто разів більше, ніж у капіталістичних країнах: 12 дверей у магазині, а відчинені одні, в яких стоїть продавець і на всі запитання покупців відповідає: нічого нема, нічого нема"; "Хіба в армії не знають, що в 1933 році на Україні тисячі людей вимерли від голоду? хіба не знають про те, що аби купити сорочку, то треба стояти в черзі півроку?"; "Ось у нас є лозунг: чужої землі ми не хочем, а виходить навпаки - загарбуєм чужі землі: в Латвію, Литву й Естонію послали війська, завоювали ці землі, а тепер кажемо, що вони до...
Локайчук Матвій Сафонович
1895 р.н., с.Семидуби, українець, освіта початкова, член колгоспу "Нове життя", кухар за фахом. У 1929 році за контрреволюційну діяльність був засуджений Первомайським судом до розстрілу, міру покарання замінено на 10 років неволі. Вдруге заарештований 30.09.1937 Голованівським РВ НКВС ("в перші роки революції контрреволюційне куркульство мобілізувало людей Семидуб у петлюрівські загони, особливо ревно це робив колишній монах, згодом пресвітер євангельських баптистів-християн Матвій Локайчук; разом з ним у загін пішли Сергій Музика, Микола Мукоїд, Мефодій Сенченко, Матвій Бабій, Юхим Колісниченко та інші, в час розгрому петлюрівців через Румунію відступили у Польщу, м.Заліщики, де кілька місяців формувались нові загони для інтервенції з білополяками, вернулись у Семидуби, поляки були розбиті; під час колективізації палили хати й будівлі, які були забрані колгоспом у куркулів, продовжували диверсії і терор: ними вбито голову комітету незаможних селян Обиванцева, голову сільради Омелька...
Лось Олександр Іванович
1905 р.н., м.Бендери (Молдова), росіянин, освіта початкова, проживав у с.Струнькове (нині у складі м.Гайворон), майстер ливарного цеху Гайворонського паровозо-ремонтного заводу. Заарештований 9.06.1935 шляхово-транспортним відділом ГУДБ НКВС ст.Гайворон ( систематично змушував підлеглих працювати надстроково, не оплачуючи цю роботу, залякував робітників звільненням, грубо вів себе з підлеглими, лаяв і бив їх"; "справу на Лося заведено іще у 1928 році за нелегальний перехід кордону із Румунії в СРСР: дезертирувавши із румунської армії, роз'їжджав по країні в пошуках праці - на основі цього підозрювався у шпигунській діяльності на користь Румунії і в бажанні нелегально повернутись у Румунію"). Засуджений 1.07.1935 транспортним лінійним судом Південно-західної залізниці до 2 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Транспортним відділом УДБ НКВС Одеської області 10.11.1935 справу припинено. (П - 1891)