Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Я»

Всего записей: 33'355, страница 1529 из 1'668
Ясиненко Никифор Омелянович
1868 р.н., с.Інгуло-Кам’янка, українець, освіта початкова, хлібороб. Заарештований 2.09.1920 Херсонсько-Миколаївською губернською ЧК (участь у збройному куркульському повстанні проти радянської влади: “повстання почалося у с.Новгородці: на мітингу виступили колишні офіцери, мобілізували усіх громадян віком 18-25 років і пішли на Куцівку, зайняли, але невдовзі червоні відбили, при наступі червоних на Новгородку повстанці чинили опір і згодом відступили в Інгуло-Кам’янку, іще мобілізували молодих до свого загону, але за три години село було взято червоними, більшість повстанців загинули, а три десятки втекли в різних напрямах”, “Ясиненко за дорученням командира повстанців відвозив пакет начальнику повстанської кавалерії і їздив до млина довідатись, чи можна там для повстанців змолоти 50 пудів зерна”). Засуджений 4.10.1920 колегією Херсонсько-Миколаївської губернської ЧК до 5 років ув’язнення в концтаборі. За амністією, оголошеною Всеукраїнським з’їздом рад, міру покарання зменшено на третину – до 3 років 4 місяців неволі. Реабілітований 16.05.1994 Кіровоградською облпрокуратурою. Інших осіб, заарештованих 2.09.1920 (Федось Каюда, Василь Стась, Олександр Бондаревський, Пилип Єременко, Григорій Полудненко, Макар Степка, Данило Момот, Петро Левицький, Павло Колодязьний), вирішено вважати як непричетних до повстання – звільнити і відправити в повітвійськкомат для зарахування в лави Червоної армії. (14166 – П)
Яворський Василь Миколайович
1901 р.н., с.Свірневе, українець, освіта вища (військове відділення Ленінградського електротехнічного інституту), член ВКП(б) у 1919-37 роках, проживав у м.Ленінграді, начальник кафедри військової енергетики Військової електротехнічної академії. Заарештований 8.09.1937 5-м відділом УДБ УНКВС Ленінградської області ("член контрреволюційної троцькістської організації: у 1923 році захищає в парторганізації Військово-інженерної академії свою троцькістську позицію шляхом виступів на партзборах, голосуючи за троцькістські резолюції, у 1930-ому на партзборах звинуватив партію, ЦК і тов.Сталіна у викривленні колгоспного руху, того ж 1930 на зборах партактиву стверджував, що наша Конституція є лишень агітаційним засобом для зарубіжних робітників, що Конституція виключає класову боротьбу"). Засуджений 3.03.1938 трибуналом Ленінградського військового округу до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та військового звання військовий інженер 1-го рангу. Відбуваючи покарання, працював у особливому конструкторському бюро Ле» 172, являвся одним із авторів і учасників створення нового виду озброєнь, звільнений 8.09.1947. Вдруге, працюючи керівником групи особливого конструкторського бюро Міністерства збройних сил СРСР, заарештований 5.08.1949 Калінінським райвідділом МДБ м.Ленінграда (боротьба проти радянської влади та ВКП(б)). Засуджений 15.10.1949 особливою нарадою при МДБ СРСР до заслання у Красноярський край, м.Норильськ. Реабілітований 2.02.1955 Верховним судом СРСР. (П - 8157)