Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Ш»

Всего записей: 118'962, страница 5684 из 5'949
Шипаш Яким Петрович
1896 р.н., с.Веселівка, українець, освіта початкова, останнє місце проживання – с.Новомихайлівка Маловисківського району, хлібороб. На межі 1921-22 років за участь у повстанському проти радвлади русі перебував 3 тижні під слідством Єлисаветградської повітової ЧК; у березні 1930-го сім’я розкуркулена з конфіскацією будинку. Вдруге заарештований 31.08.1930 Волочиським прикордонним загоном (“1920 року мобілізований у Червону армію, дизертирував, 4 місяці перебував у повстанських загонах Орлова та Завгороднього на Чигиринщині, після амністії вернувся у село”; “Після розкуркулення вирішив їхати за кордон, бо в СРСР далі жити не міг, позбавлений найелементарніших засобів для існування”, – з пояснення затриманого). Засуджений 3.04.1931 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 8 років ув’язнення в концтаборі. Реабілітований 24.05.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 11016)
Шостак Микита Максимович
1903 р.н., с.Скалева, українець, освіта початкова, хлібороб. Тричі був засуджений: у 1922 році за крадіжку, у 1925 році до 5 років неволі за вбивство сількора, у 1929-ому за хуліганство до 1-го року. Вчетверте заарештований 21.11.1929 Первомайським окрвідділом ДПУ (“разом із Яковом Лазаруком у 1919-20 роках були активними учасниками повстанських загонів Залізняка і Гризла, розправлялися з активістами нового ладу, чинили нальоти на червоні ешелони; в кінці 1925 року убили комсомольця-сількора Івана Заступаєва; повернувшись із бупру вибили вікно у хаті активіста Петра Діордієва і стріляли в нього, тероризували актив села, зривали заходи радвлади, за що були засуджені вдруге; повернувшись із тюрми у 1929-ому, продовжували контрреволюційну діяльність і пропаганду: “Незабаром почнеться війна, повернуться отамани і ми наб’ємо животи хлібом тим, хто його сьогодні забирає у хліборобів”, більшість активістів відмовлялись виходити на роботу через боязнь репресій з боку Лазарука і Шостака”). Засуджений 28.01.1930 трійкою при колегії ДПУ УРСР до розстрілу, дати виконання вироку у справі не зазначено. Реабілітований 5.05.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 10049)
Шостак Онисифор Юхимович
1880 р.н., с.Лука Таращанського району Київської області, українець, освіта початкова, проживав у м.Златополі (нині м. Новомиргород), різнороб по ремонту мостів. Заарештований 7.09.1937 Златопільським РВ НКВС (антирадянська агітація: “Народ не любить радянської влади, бо вона мучить людей – її треба знищити”; “до 30-х років працював дяком Златопільського храму до його закриття у 1936 році; належав до гурту вихідців із Польщі, священиків, вороже настановлених до радянської влади, які збирались у хатах Василя Романовича і Василя Кирика, провадили зібрання, висловлюючись у контрреволюційному куркульському дусі, вихваляли польський і німецький фашизм, чекали приходу поляків в Україну й повалення існуючого ладу”). Засуджений 1.12.1937 НКВС і прокурором СРСР до розстрілу, вирок виконано 17.12.1937. Реабілітований 29.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12040)