Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Ц»

Всего записей: 21'717, страница 1008 из 1'086
Циба Тимофій Якович
Цибульський Леонід Давидович
1908 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта середня технічна, в Червоній армії з 26.06.1941, заступник командира технічної роти 536-го окремого інженерного батальйону, старший лейтенант. Заарештований 29.07.1942 особливим відділом НКВС 3-ої армії (“провадив антирадянську агітацію серед військовиків: у червні 1942 року розповідав замполітам і політрукам, що ремонтував свого часу підлогу в Кремлі і був на Новодівичому цвинтарі, де похоронені син Максима Горького й Алілуєва – в процесі бесіди висловлював наклепницькі видумки про смерть Алілуєвої, пов’язуючи її з іменем Вождя партії; у липні 1942-го розповідав контрреволюційний анекдот, зміст якого зводився до порівняння ЦИРКу з ЦИКом і з протягуванням антисемітизму; висловлював недовіру більшовицькій пресі і капітулянтські видумки на адресу Червоної армії; захоплювався бандитами громадянської війни: “Зайшов Махно весь виряджений – в бекеші, з двома лимонками, збоку парабелум, нагайка й шашка. В один день убивав і вішав по 12 комісарів – одне слово, войовничий був чоловік”, “Маруся була велика героїня – скільки лиш вона захопила населених пунктів! Ось заїхала в Єлисаветград – ходить містом, знімає чатових. Підійшла до комісара гарнізону, зняла в нього чатових і каже йому: ось вам донесення. Коли він взяв його й став читати, вона вихопила револьвер і вбила комісара”). Засуджений 4.08.1942 військовим трибуналом 3-ої армії до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років і військового звання. Реабілітований 16.11.1992 прокуратурою Московського військового округу. (П – 13665)
Циперкус Петро Григорович
1885 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта початкова, проживав у с.Федорівці Кіровоградського району, голова колгоспу “Перемога”. Заарештований 16.11.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“в минулому орендар двох млинів, мав також власну шкіряну крамницю; на керівні посади в колгоспі висував таких, як сам: бригадир першої бригади Іван Фуник у роки громадянської війни боровся проти радвлади, а тепер розвалює дисципліну; тесля Антон Саньков серед колгоспників провадить ворожу агітацію, його брат Митрофан Саньков розкуркулений, не виходить на роботу й інших підбурює порушувати дисципліну в колгоспі”, “разом із Іваном Фуником – див. Кіровоградський район, книга друга – вчиняли шкідництво, спрямоване на розвал колгоспу: згноїли більше 2 тисяч пудів зерна, здохло понад сто голів свиней, згнило 20 тон капусти й помідорів”). Засуджений 1.12.1937 трійкою УНКВС Миколаївської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах (Онеглаг). Реабілітований 31.07.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 10272)
Цицерошина Надія Миколаївна
Цонда Василь Карпович
1919 р.н., с.Крилів, українець, освіта середня (артилерійське училище), командир штабної батареї 642-го важкого гарматного артполку, лейтенант. Заарештований 28.01.1942 особливим відділом НКВС 132-ої стрілецької дивізії (“котрреволюційна діяльність: в розмові з інструктором пропаганди казав, що селяни в Прибалтиці живуть краще, ніж у Курській чи Орловській областях; що Німеччина разом з окупованими нею країнами може випускати багато танків; що в деяких полках парторганізації працюють недостатньо; що серед партпрацівників більше ледарів, ніж серед стройових командирів; що в радянському апараті недостатньо ведеться боротьба з бюрократизмом”). Засуджений 12.02.1942 військовим трибуналом 132-ї стрілецької дивізії до 7 років у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Відбуваючи покарання у Унженському ВТТ Костромської області, помер 9.05.1942 від наскрізного кулевого поранення. Реабілітований 15.12.1975 трибуналом Московського військового округу. (П – 8306)
Цоуфал Алоїз (Олексій Васильович)
1891 р.н., м.Сеножати Гумполецької округи (Чехословаччина), чех, освіта 5 класів, член соціал-демократичної партії Чехословаччини до 1914 року, проживав у м.Новогеоргіївську (нині м.Світловодськ), швець-чоботар, без певних занять. Заарештований 16.09.1937 шляхово-транспортним відділом ГУДБ НКВС ст.Миколаїв (“офіцер чеської армії у 1914-16 роках, під час першої світової війни потрапив у російський полон, у 1919-ому служив у Червоній армії – загін Попова у Єлисаветграді; у 1924 році виїхав у Чехословаччину, де всіляко опоганював СРСР і при викликах у контррозвідку давав дані шпигунського характеру; повернувшись в СРСР, Цоуфал до 1936 року підтримував листування з чеським консульством, хотів виїхати на свою батьківщину”; із листа Алоїза Цоуфаля в Чехословаччину, 1932 рік: “Сильна дороговизна, переживаєм критичне становище – їсти нічого буде, російська влада вивозить усе зерно, а для чого невідомо; у господарів забирають останню корову, коли він не хоче йти у комуну, є вже багато таких, що здали весь інвентар й пішли працювати в колектив, а там же їсти нічого – неможливо описати того, що тут діється, а ніхто нікому допомогти не може; нас викликали у виконком і запропонували перейти в українське підданство, це з усіма іноземцями так чинять, але я відмовився; мені дали на два місяці документ і я по всьому бачу, що йде до війни, однак я нічого не боюсь – краще війна, ніж так жити”). Засуджений 3.12.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 22.12.1937. Реабілітований 29.05.1964 трибуналом Одеського військового округу. (П – 7824)