Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Т»

Всего записей: 108'486, страница 5082 из 5'425
Тарасенко Борис Савович
1899 р.н., с.Вороніж Шосткинського району Сумської області, освіта вища педагогічна (Інститут народної освіти, 1923), проживав у м.Кіровограді, помічник директора Зінов’євського інституту соціального виховання із заочної освіти. Заарештований 14.03.1933 Одеським облвідділом ДПУ (“з 1929 року працював доцентом Глухівського інституту соціального виховання, з 1931-го – професор Зінов’євського ІСВ, завідувач кафедри педології; в кінці 1932 року органами ДПУ викрито українську повстанську контрреволюційну організацію, яка ставила мету – повалити радянську владу на Україні шляхом збройного повстання і створити Народно-демократичну республіку; філіал цієї організації викрито також і в Зінов’євську: вона створювала мережу повстанських осередків на селі, вербувала нових членів, займалась агітацією; у Зінов’євську організація складалась із учителів технікуму й інституту соцвиховання, а на селі із учителів шкіл і куркульського елемента; Тарасенко – один із найактивніших членів організації”; із свідчень Тарасенка: “У 1932 році я був втягнутий у повстанську організацію Михайлом Гусаком, Приймаком і Геращенком”). Одеський облвідділ ДПУ запропонував направити справу на розгляд судтрійки при колегії ДПУ УРСР з метою покарати підсудного ув’язненням у концтабір на три роки. Інші судові дані у справі відсутні. Управлінням СБУ Кіровоградської області 25.11.1994 справу припинено. (П – 4285)
Тарасенко Марія Василівна
1895 р.н., м.Прага (Чехія), чешка, освіта початкова, проживала у м.Кіровограді, помічник пекаря хлібзаводу. Заарештована 5.10.1939 управлінням НКВС Кіровоградської області (“дівоче прізвище Галла, у 1917 році вийшла заміж за військовополоненого Тарасенка Мусія Денисовича і в 1920 році разом з чоловіком переїхала на проживання в СРСР; вела антирадянську агітацію, вихваляла життя за кордоном, розповідала про голодомор в Україні; коли в газетах надрукували повідомлення, що радянська делегація виїхала у Західну Білорусію, заявила: “Очі нам замазуватимуть, там усе буде, а ви в нас пройдіться по місту – нічого не знайдете; там, де я жила, в Німеччині, все є і всі добре живуть”; “Радянська влада створила штучний голод: мої троє дітей тут померли з голоду – що це за уряд, який допускає, аби стільки людей умирало?”). Засуджена 16.12.1939 Кіровоградським облсудом до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Реабілітована 16.07.1993 Генеральною прокуратурою України. (П – 972)
Тарасенко Фросина Миколаївна
1903 р.н., м.Кіровоград, українка, освіта неповна середня, домогосподарка. Заарештована 6.02.1944 особливим відділом 124-го прикордонного полку (“разом з Ніною Трубіною в 1941 році в період відступу частин Червоної армії у своєму будинку переховували двох німецьких розвідників; за їхнім же завданням Тарасенко ходила в місто й збирала необхідні німцям дані” – із обвинувального висновку; у середині 50-их років Тарасенко від своїх свідчень відмовилась, оскільки вона розповідала тоді слідчим, що “під час відступу Червоної армії до неї у двір попросились три особи у формі міліціонерів, вона дала їм поїсти помідора, а сусіди допомогли перевдягнутись у цивільне, але слідчі записали все по-своєму і щоб вона підписала свідчення, до неї застосовували фізичну силу”). Засуджена 11.05.1944 трибуналом військ НКДБ Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років і конфіскацією майна. Реабілітована 23.04.1957 трибуналом Київського військового округу. Чоловік Тарасенко Андрій Денисович, 1897 р.н., за “контрреволюційну діяльність та службу у війську Петлюри в роки громадянської війни” у 1938 році був засуджений до 10 років неволі. (П – 3832)
Татаренко Трохим Єлисейович
1913 р.н., с.Картамишеве (приєднане до с.Глинськ), українець, освіта початкова, проживав у м.Старокостянтинів Хмельницької області, червоноармієць стрілецько-кулеметного батальйону 22-ої механізованої бригади. Заарештований 25.04.1937 особливим відділом 22-ої механізованої бригади (“під час процесу над троцькістсько-зінов’євською бандою серед червоноармійців вихваляв ворогів народу: “Для чого їх розстрілювати, краще перевиховати, вони ж цінні люди – хто ж буде керувати країною?”, доводив, що робітники живуть добре, а колгоспники помирають з голоду, бо в них держава забирає весь хліб, колгоспники ходять голі”). Військовою прокуратурою 7-го кавалерійського корпусу 21.06.1937 справу припинено, з-під варти звільнений. Вдруге заарештований 5.10.1937, засуджений 10.02.1938 трибуналом військової частини 5113 Київського військового округу до 6 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Реабілітований 6.08.1963 трибуналом Прикарпатського військового округу. (П – 6889)
Ташеєв Іван Михайлович
1889 р.н., с.Тайвино Тіхвинського району Ленінградської області (Росія), росіянин, письменний, проживав у м.Кіровограді, завідувач майстерні з виготовлення свічок у грецькій церкві. Заарештований 16.05.1946 управлінням МДБ Кіровоградської області (“в роки німецької окупації працював церковним старостою, мав тісні зв’язки з націоналістом, керівником автокефальної церкви Михайлом Хорошим; виїжджав з німцями в глибину Німеччини, звідки повернувся в порядку репатріації; у квітні 1946 року взяв у Антона Левашова за 50 рублів книгу “Протоколи сіонських мудреців”, тримав її в себе 20 днів, не повідомив про це в радянські органи, а навпаки – сам читав й іншим давав читати”). Засуджений 7.06.1946 Кіровоградським облсудом до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Реабілітований 8.09.1992 Генпрокуратурою України. (П – 13511)
Твердоступ Іван Григорович
1919 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта 7 класів, член ВЛКСМ (вибув за несплату членських внесків), курсант 1-ої роти школи старшин 26-го снайперського полку. Заарештований 12.02.1943 особливим відділом НКВС 2-ої навчальної бригади (“веде антирадянську агітацію поразницького характеру, зводить наклепи на радянський уряд і нашу пресу, висловлює невдоволення побутовими умовами служби у Червоній армії: у листопаді 1942 року – “Радянський уряд зрадив свою державу і всіх нас”, 30.01.1943 – “Я впевнений, що моя родина на території, окупованій німцями, живе краще, ніж я тут”). Засуджений 26.02.1943 військовим трибуналом 2-ої навчальної бригади Московського військового округу до 7 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Реабілітований 24.03.1994 прокуратурою Московського військового округу. (П – 14127)
Твердоступ Тихін Олексійович
1899 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта неповна середня, кандидат у члени ВКП(б) з 1940 року, начальник відділу технічного контролю заводу “Червона зірка”. Заарештований 3.03.1944 Кіровоградським облуправлінням НКДБ (“під час німецької окупації працював склярем будівельної контори; у серпні 1941 року був викликаний у німецькі контррозвідувальні органи й завербований як таємний агент СД, в чому дав підписку: отримав завдання встановити місця проживання колишніх керівників заводу “Червона зірка”, евакуйованих на схід директора заводу Шинкаревича, плановика Косаківського і начальника постачання Котляревського та на випадок їх появи в місті повідомити в СД; до липня 1943 року ходив у поліцію відмічатись як кандидат у члени ВКП(б)”). Засуджений 18.11.1944 особливою нарадою НКВС СРСР до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 24.07.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12329)
Телятник Костянтин Дмитрович
1887 р.н., х.Телятники Козельщинського району Полтавської області, українець, освіта неповна середня, проживав у м.Кіровограді, без певних занять. Заарештований 18.10.1944 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“посібництво німецькій окупаційній владі: з липня 1942-го по грудень 1943 року працював начальником електромеханічних майстерень, відремонтував півтисячі автомобілів і 160 автодвигунів для німців; влітку 1942 року за вказівкою шефа майстерень склав список 15 працівників для відправлення в Німеччину, які проте продовжували працювати; весною 1943 року вихваляв життя в Німеччині, закликав молодь до добровільного вербування на заводи й фабрики рейху; агітував допомагати німецькій армії”). Засуджений 30.11.1944 військовим трибуналом НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 9.01.1992 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12980)