Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Т»

Всего записей: 108'486, страница 5059 из 5'425
Токар Семен Якович
1896 р.н., с.Турія, українець, освіта початкова, хлібороб. Заарештований 25.03.1930 Шевченківським окрвідділом ДПУ (“у 1919 році був у повстанському загоні Завгороднього”; березень 1930 року: “в селі проживають колишні куркулі, що тримають поміж собою тісний зв’язок, часто збираються, випивають, вирішують як діяти проти кампаній радвлади – як агітувати проти, підбурювати людей, щоб забрати усуспільнену худобу, інвентар, посівний матеріал і взагалі розвалити колгосп ім.12-річчя Жовтня”; 19-24 березня селяни розбивали двері конюшень, забирали свою худобу й реманент, “Токар переконував жінок, коли ті 24-го засумнівалися у своїх діях і хотіли повернути коней у колгоспні конюшні: “Не треба повертати, бо буде гірше, навпаки, завтра треба забрати інвентар і посівматеріал – вам, жінкам, вони нічого не зроблять, всіх не арештують, треба бути лиш організованішими”; 25-го колективісти й активісти вийшли на демонстрацію при підтримці загону ДПУ і того ж дня почалися арешти; “активом села Турії загонові ДПУ винесено подяку, а також актив прохає органи ДПУ вищої влади, аби громадян, які затримані та винні в контрреволюційних вчинках, було суворо засуджено до розстрілу” – із ухвали протоколу зборів сільського активу; по справі притягнуто до відповідальності 12 туріян, 8 з яких засуджено до ув’язнення у концтаборі на термін від 5 до 10 років, 4-ох звільнено з-під варти). Засуджений 17.04.1930 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 8 років ув’язнення у концтаборах. Реабілітований 25.08.1989 Черкаською облпрокуратурою. (П – 10226)
Токаренко Пилип Титович
1894 р.н., с.Кам’яний Міст, українець, освіта середня, проживав у м.Новоукраїнка, вчитель. Заарештований 2.03.1931 Новоукраїнським РВ ДПУ (“активний петлюрівський діяч: у 1919 році в Глодосах був представником петлюрівців на відкритті гімназії – за його редакцією були видані реакційні книжечки шовіністичного характеру” – із показань свідка; “у 1917 році я представляв ставропольську громаду на сесії Центральної Ради у Києві, співчував лівому крилу УСДП, але ніяких доручень ЦР не виконував” – сам свідчив; розкуркулений; “тримав зв’язки з куркулями, колишніми петлюрівцями, наприклад, 28.02.1931 Токаренко стояв на вулиці разом з Йосипом Гохманом, невдовзі також арештованим ДПУ, і розмовляв, одну фразу свідок розмови почув: “Коли що трапиться, то Ви кажіть, що саме і ми домовимось”; антирадянські промови на зборах). Новоукраїнською райпрокуратурою 18.06.1931 справу припинено, з-під варти звільнений. (П – 7469)
Толокевич Марта Вільгельмівна
1891 р.н., с.Резмін Весткройзенської губернії (Німеччина), німкеня, освіта неповна середня, проживала у с.Велика Виска, член колгоспу ім.Сталіна. Заарештована 7.07.1941 Великовисківським РВ НКВС (“у 1920 році вийшла заміж за полоненого вояка російської армії Павла Толокевича, переїхали в його рідне село на Волині, мали 5 гектарів землі, чоловік працював бондаром, лісником; у 1933-ому їх покликали у Велику Виску в куркульську хату, вступили в колгосп ім.Сталіна, але повернувся господар оселі – полишили, перейшли в колгосп “Перебудова села”, купили хату; у 1939-ому відмовились працювати в колгоспі, бо: “Скільки не працюй – все даром, ходиш голодний і босий, он в Німеччині люди живуть добре, культурні і багаті і так тяжко не працюють”). У серпні 1941 року із загальної тюрми №1 м.Кіровограда етапована під охороною в Усть-Кам’яногірську тюрму №17 Східно-Казахстанської області. Засуджена 15.07.1942 особливою нарадою НКВС СРСР до 6 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітована 6.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. Чоловік Павло у 1939 році засуджений до 5 років неволі. (П – 11067)
Тончак Федір Григорович
1885 р.н., с.Шарауца (Бессарабія), українець, освіта середня педагогічна (Новобузька учительська семінарія), проживав у с.Лікаревому Новомиргородського району, вчитель, завуч початкової школи. У 1928 році за недбале ставлення до службових обов’язків був засуджений до 2 років неволі, відсидів з 5.11.1928 до 13.06.1929. Вдруге заарештований 24.10.1930 Новомиргородським РВ ДПУ (участь в боротьбі з радянською владою в період громадянської війни: “добровільно вступив до денікінського війська, де служив офіцером, у 1921 році евакуювався у Польщу, за завданням портизансько-повстанського штабу Юрка Тютюнника на предмет організації повстання перетнув нелегально під прізвищем Іванчук кордон в районі Волочиська разом з Козловим для підпільної роботи”). Засуджений 21.02.1932 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 10 років ув’язнення у концтаборах. Реабілітований 30.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12085)
Топор Терентій Андрійович
1908 р.н., с.Мартоноша, молдаванин, освіта початкова, від 3.07.1941 червоноармієць роти зв’язку 443-го батальйону аеродромного обслуговування. Заарештований 19.06.1942 особливим відділом НКВС 34-го району авіабазування (антирадянська агітація серед військовиків: “Червона армія неспроможна звільнити Україну, оскільки український народ не любить радвладу; німців у наших селах люди зустрічали радо і підтримували – саме тому їм так легко вдалося зайняти за короткий час велику територію; зараз люди на окупованій німцями території живуть краще, ніж при радянській владі; якби колгоспи проіснували ще кілька років, то люди ходили б босі; все, що пишуть наші газети про звірства німців – брехня”). Засуджений 24.06.1942 військовим трибуналом 34-го РАБ до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 28.12.1989 трибуналом Київського військового округу. (П – 10375)
Тріщ Павло Войцехович
1882 р.н., с.Новоселиця Шепетівського округу (нині Полонського району Хмельницької області), поляк, освіта початкова, проживав у с.Верблюжка Новгородківського району, член колгоспу ім.Косарєва. Заарештований 18.10.1937 Новгородківським РВ НКВС (“у 1930 році був учасником волинки і вбивства сільського активіста, має зв’язок із Польщею, де мешкає його двоюрідний брат”; “влітку 1935 року як соціально неблагонадійний елемент був виселений із прикордонної зони у Верблюжку, у жовтні 1936-го втік і нелегально проживав у с.Котелянка Полонського району”; “вів контрреволюційну агітацію проти заходів партії та уряду, зокрема проти підписки на державну позику, вихваляв життя у панській Польщі: “Там живуть добре – кожен сам собі хазяїн, а тут пишуть лиш трудодні, на які нічого не дають. Буде війна скоро, бо жити так далі не можна”). Засуджений 21.02.1938 особливою нарадою НКВС СРСР до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 28.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (11385 – П)