Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «О»

Всего записей: 42'783, страница 1995 из 2'140
Овчарук Семен Артемович
1919 р.н., с.Надеждівка, українець, освіта вища (Одеський педінститут, 1941), член ВЛКСМ, перед війною проживав у м.Одесі, лейтенант Червоної армії. Заарештований 2.06.1944 відділом контррозвідки "Смерш" 237-го Алтайського запасного стрілецького полку 5-ї ударної дивізії (антирадянська діяльність: "потрапив до німецького полону, знаходився в таборі військовополонених при заводі ім.Марті у Миколаєві, в грудні 1942 року пішов служити в поліцейську охорону табору полонених, де спочатку займав посаду начштабу. А згодом начальника поліції табору, очолював каральну діяльність поліції, спрямовану на знищення полонених червоноармійців; у листопаді 1943-го разом із Олексієм Євтодієвим з Узбекистану та Леонідом Лакієнком з Воронежчини - див. книга п'ята, Некіровоградщина - здійснили втечу, добрались до Одеси, де вступили в партизанський загін ім.Сталіна"). Прокуратурою 5-ї ударної Армії 4.10.1944 справу припинено, з-під варти звільнений і 9.10.1944 направлений у військову частину для подальшої служби. Батько Артем Іванович у 1929 році за невиконання плану хлібоздачі державі розкуркулений. (П - 7341)
Олійник Ганна Григорівна
1921 р.н., с.Шепилове, українка, освіта середня та однорічні вчительські курси, проживала у м.Пагегяй (Литва), вчителька, домогосподарка. Заарештована 25.05.1950 контррозвідкою МДБ військової частини 28734 ("восени 1941 року встановила зв'язки з керівниками ОУН, за завданням яких у Шепилівській початковій школі виховувала дітей в націоналістичному дусі, прищеплювала любов до Самостійної України, зводила наклепи на соціалістичний лад; отримала від ОУН націоналістичний значок-герб і не раз брала участь у зборах молоді, де вивчались націоналістичний гімн і пісні антирадянського змісту; восени 1942 року добровільно виїхала в Німеччину, у квітні 1943-го втекла із ткацької фабрики м.Крефельд, змінила прізвище на Сергієнко; звільнена американськими військами, передана радянським військам, знаходячись серед найманців військового складу, систематично вихваляла життя, культуру й побут німців, жалкувала, що повернулась в СРСР у 1945 році із американської зони; з Німеччини повернулась спочатку у Калінінградську область, а потім у Литву на постійне місце проживання, оскільки боялась відповідальності за скоєне і тут висловлює поразницькі настрої на випадок війни Америки проти СРСР, невдоволена рівнем життя в СРСР"). Засуджена 27.10.1950 трибуналом військ МВС Калінінградської області до 25 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Трибуналом 4-го Військово-Морського флоту 11.11.1954 міру покарання зменшено до 10 років неволі з позбавленням громадянських прав на 5 років. Комісією президії Верховної Ради СРСР з розгляду справ осіб, які відбувають покарання за політичні, посадові й господарчі злочини, 26.04.1956 з-під варти звільнена. Реабілітована 24.07.1991 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 12739)
Олексійчук Онисько Петрович
1883 р.н., с.Корбівка Гайсинського району Вінницької області, українець, освіта початкова, проживав у с.Олешки (приєднане до смт Вільшанка), член колгоспу «Шлях до перемоги". У 1930 році за протидію хлібозаготівлі був засуджений до 2 років ув'язнення у концтаборі; у 1932-ому за недбалість у роботі засуджений до 5 років концтабору; у 1936-ому перебував під слідством за крадіжки колгоспних продуктів. Вчетверте заарештований 10.09.1937 Вільшанським РВ НКВС (антирадянська діяльність: "у 1918-19 роках служив у петлюрівських військах, мав тісні зв'язки з отаманом Волинцем, у 1922 з керівниками повстанської організації с.Юзефпіль Вільшанського району Сергієм Білинським і Сугаком; після працював у колгоспі, вів контрреволюційну агітацію, викривляв сталінську Конституцію"). Засуджений 23.10.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 10.11.1937. Реабілітований 7.07.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 9510)
Ольшанський Михайло Дмитрович
1873 р.н., с.Оринин Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, українець, письменний, проживав у с.Солгутове Гайворонського району, хлібороб. Заарештований 20.03.1930 Первомайським окрвідділом ДПУ (контрреволюційна діяльність: "до революції служив у жандармському управлінні Гайсина, Гайворона, Вінниці", "17-19 березня 1930 року пройшли масові хвилювання в Солгутовому на грунті колективізації: жінки кількістю до 300 осіб прийшли юрбою і стали вимагати роздачі колгоспного майна, та коли сільрада разом з уповноваженими районної влади стали пояснювати, аби вони не зривали посівної кампанії, то селяни на чолі з Олексою Ковалем та іншими зламали замок на складі й розібрали весь посівматеріал; потім знов пішли до сільради й забрали пожежний дзвін і повернули церковному правлінню; наступного дня забрали у Петра Шавера реманент - Петро купив його з публічних торгів сільради; у сусідньому Тульчинському окрузі куркульство спробувало здійснити контрреволюційний переворот, то й тут учасники волинки пропонували поставити іншу владу за прикладом тульчинської; волинки відбулися під тиском попередньої агітації з боку місцевих куркулів Лавра Дідура, Михайла Ольшанського, Олекси Коваля, Дмитра Дзиговського, Івана Степового та інших, які закликали до відкритого контрреволюційного виступу"). Засуджений 12.04.1930 трійкою ДПУ УРСР до розстрілу, вирок виконано 21.04.1930. Реабілітований 22.08.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 11005)