Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Л»

Всего записей: 107'334, страница 5029 из 5'367
Лигун-Дигунов Анатолій Юхимович
1917 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта неповна середня, проживав у Москві до 1941 року, рядовий 20-го гвардійського механізованого полку. Заарештований 11.06.1946 відділом контррозвідки “Смерш” 8-ої гвардійської механізованої дивізії (“у липні 1941 року поблизу міста Ярцево на Смоленщині, Росія, здався в полон німцям; у травні 1942-го старшим лейтенантом гестапо Краузе був завербований у контррозвідувальний орган для виявлення осіб, налаштованих проти фашистів, дав підписку; у 1943 році з Білорусії виїхав у Німеччину, де вступив до антирадянської організації “Вінста”, в якій до звільнення союзними військами працював артистом балету; у січні 1946-го зарахований у 20-ий гвардійський механізований полк, в якому серед військовиків провадив антирадянську агітацію, вихваляв життя в Німеччині, гудив радянський соціалістичний лад”; “власне прізвище Лигун змінив на Дигунов під час перебування в німецькому полоні, видаючи себе за вірменина”). Засуджений 11.10.1946 військовим трибуналом 1-ої гвардійської механізованої армії до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. З-під варти звільнений 18.11.1954, на поселенні в Інті (Комі АРСР, Росія) перебував до січня 1956-го. Реабілітований 21.11.1957 Верховним судом СРСР. (П – 5791)
Лизько Клим Васильович
1880 р.н., с.Гаврилівка Великобубнівського району (нині Роменського) Полтавської (нині Сумської) області, українець, освіта монастирська, проживав у м.Кіровограді, з 1906 по 1923 рік (до закриття) був монахом Києво-Видубицького монастиря, у 1925-1931 роках служив священиком у селі Високі Байраки Кіровоградського району. У 1923 році перебував під слідством “за приховування церковних цінностей”; у 1931 році притягувався до відповідальності за контрреволюційну діяльність Втретє заарештований 8.12.1932 Одеським облвідділом ДПУ (“після вислання істинно-православних віруючих із Зінов’євська перебрав на себе керівництво групою; провадив на квартирі нелегальні молитви та інші релігійні треби”). Засуджений 3.05.1933 особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР до 3 років заслання у Казахстан. Реабілітований 15.03.1994 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 7655)
Липянський Наум Григорович
1895 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта початкова, член ВКП(б) з 1921 року (виключений 22.07.1937 за порушення статуту партії), робітник Куйбишевського млинного комбінату №12 Амурської області (Росія). У 1932 році за “недбале ставлення до своїх обов’язків” був засуджений до 3 місяців примусової праці. Заарештований 20.10.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“займався дворушництвом у партії: двічі подавав заяви про свій вихід, зводив наклепи на керівників партії, у 1928-29 роках підтримував тісні зв’язки з троцькістами Червоним і Диковським, поширював серед робітників троцькістську літературу”, “у 1921-33 роках був інформатором органів ЧК-ДПУ”). Засуджений 5.02.1938 особливою нарадою НКВС СРСР до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Помер 14.12.1943 у таборі м.Воркути (Комі АРСР). Реабілітований 21.06.1972 Кіровоградським облсудом. (П – 8263)
Лисаков Олексій Микитович
1889 р.н., с.Червона Гребля Чечельницького району Вінницької області, українець, освіта середня спеціальна (6 класів реального училища, 1910, та Одеське військове училище, 1913), проживав у м.Кіровограді, бухгалтер електростанції. Заарештований 15.11.1937 Кіровським МВ НКВС (“у жовтні 1915 року штабс-капітан російської армії потрапив у австрійський полон, де перебував до 1919 року, коли у серпні був мобілізований у денікінську армію, де служив до лютого 1920-го, згодом два роки служив у Червоній армії”, “постановою комісії по чистці апарату пошти, телеграфу та радіо від 29.04.1930 Лисаков вичищений по другій категорії з забороною назавжди обіймати посади в органах зв’язку, ощадкаси та наркомфіну як колишньому військовику денікінських офіцерських загонів”, “займався шкідництвом, обраховуючи робітників, чим викликав невдоволення останніх”). Засуджений 21.11.1937 трійкою УНКВС Миколаївської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 21.04.1989 Кіровоградської області. (П – 9245)
Лисенко Тимофій Іванович
1914 р.н., с.Кирияківка Градизького (нині Глобинського) району Полтавської області, українець, освіта середня педагогічна, член ВЛКСМ із 1931 року, проживав у Новогеоргіївському районі, військовослужбовець з 1939 року, червоноармієць 5-ої батареї 169-ого гвардійського гаубично-артилерійського полку 1-ої гвардійської артилерійської дивізії резерву головного командування. Заарештований 12.07.1943 контррозвідкою “Смерш” 1-го гвардійського АДРГК (“у квітні-липні 1943 року серед бійців підрозділу вів антирадянську агітацію, висловлював невдоволення службою, виявляв націоналістичні настрої: “Тепер Україна – самостійна держава, яка створилась при допомозі німецької влади”, “Більшість червоноармійців, уродженців України, при відступі у 1941-42 роках залишались удома і не стали відступати разом з Червоною армією”, “Українці не дуже хочуть воювати на боці Червоної армії, бо серед них багато невдоволених: у 1933 році на Україні був сильний голод – скільки тоді померло людей! то хіба в держави не було хліба?”, “У полон я не боявся потрапити, бо німці поважають українців, а ненавидять росіян і євреїв”). Засуджений 22.07.1943 військовим трибуналом 1-ої гвардійської артилерійської дивізії до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 11.02.1956 Верховним судом СРСР. (П – 3398)
Лисогорова Віра Дмитрівна
1891 р.н., м.Сімферополь, росіянка, освіта вища філологічна, проживала у м.Новогеоргіївську (нині м.Світловодськ), до війни викладала у середній школі №1 російську, французьку й німецьку мови, без певних занять. Заарештована 24.12.1943 Новогеоргіївським РВ НКДБ (“співпраця з німецькими окупантами: у вересні 1941 року працювала перекладачем у німецького військового коменданта, до січня 1942-го в сільськогосподарського коменданта, а до липня 1943-го в редакції райгазети “Українська думка”, “в період роботи перекладачем у сільгоспкоменданта в м.Новогеоргіївську було розстріляно 9 червоноармійців, 4 комуністи і 150 осіб єврейського населення”). Засуджена 9.06.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та конфіскацією майна. Реабілітована 15.09.1992 Кіровоградською облпрокуратурою. Чоловік Микола Ілліч Лисогоров, 1887 р.н., учитель, “за контрреволюційну діяльність” був репресований у 1938 році; дочка Марія, 1918 р.н., також заарештована Новогеоргіївським райвідділом НКДБ. (П – 13579)
Литвиненко Кузьма Федосійович
1897 р.н., с.Ганно-Требинівка, українець, освіта середня спеціальна – ветеринарний фельдшер, проживав у радгоспі ім.18-го партз’їзду Кіровоградського району (нова назва Степове), ветфельдшер. У 1934 році в м.Алма-Аті був засуджений до 4 років неволі “за участь у сектантській організації євангелістів”. Вдруге заарештований 23.04.1941 Кіровоградським УНКВС (“разом із ветфельдшером Григорієм Біличенком – див. Кіровоградський район, 2-а книга – займався шкідницькою діяльністю: в радгоспі загинуло більше тисячі голів свиней, 50 овець і 56 голів крупної рогатої худоби; антирадянська агітація: під виглядом релігійних переконань вербував до релігійної організації працівників радгоспу; відвідував нелегальні сектантські гуртки на Кущівці (Кіровоград), керівником яких був Мартиненко, засуджений до розстрілу”). Засуджений 2.07.1941 Кіровоградським облсудом до розстрілу, дати виконання вироку у справі не зазначено. Реабілітований 17.07.1990 Верховним судом УРСР. (П – 12526)
Литвиненко Сергій Якович
1882 р.н., с.Велика Яблунівка Смілянського району Черкаської області, українець, освіта середня (Єлисаветградське реальне училище, 1903), проживав у м.Кіровограді, начальник фінансового відділу облспоживспілки. Заарештований 27.07.1944 відділом контррозвідки “Смерш” УНКВС Кіровоградської області (“разом із Костянтином Редченком добровільно пішли на співпрацю з німецькими окупантами: з жовтня 1941 до літа 1942 року працювали директором і головним бухгалтером Кіровоградського облсільгоспбанку – організували апарат і його районні структури, налагодили роботу, забезпечили фінансуванням сільське господарство області для потреб німецьких окупантів, у доповідних записках і звіті про підсумки праці за 1941 рік зводили наклепи на радянську владу і ВКП(б)”). Засуджений 18.10.1944 трибуналом військ НКВС до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 18.06.1992 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 13429)
Литвиненко Федір Максимович
1897 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта середня спеціальна (Кіровоградський сільськогосподарський технікум), член ВКП(б) у 1917-20 роках, старший агроном плодоовочевого управління облземвідділу. Заарештований 25.05.1945 Кіровоградським УНКДБ (“посібництво німецькій окупаційній владі: в роки війни працював агрономом облземуправи, з метою підвищення врожайності не раз публікував статті в газеті “Кіровоградські вісті”, серед співробітників облземуправи вів антирадянську агітацію поразницького характеру, зводив наклепи на колгоспний лад і радянську дійсність: “Якби земля належала селянам, то вони ніколи не пустили б німців, захищали б її, а не відступали”). Засуджений 5.07.1945 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 3.10.1991 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12799)
Литовченко Дмитро Семенович
1894 (1892) р.н., с.Подорожнє, українець, письменний, хлібороб, коваль. Заарештований 27.02.1931 Новогеоргіївським РВ ДПУ (підозрювався у контрреволюційній діяльності). Олександрійською слідчою опергрупою 8.04.1931 справу припинено, з-під варти звільнений. Вдруге, проживаючи у с.Іскрівка Петрівського району і працюючи ковалем колгоспу ім.Кагановича, заарештований 1.05.1944 Петрівським РВ НКДБ (“у 1913-18 роках служив унтер-офіцером у царській армії, в 1918-20 командував полком Червоної армії; в роки німецької окупації разом із Гаврилом Бігданом працювали ковалями в кузні, читали вголос німецькі газети українською мовою, переповідали маніфест Бандери за самостійну Українську державу, закликали народ вступати в українську добровільну армію”; самі вони винними себе не визнали, говорили, що “обмовлені німецькими поплентачами”). Засуджений 24.10.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 23.02.1963 Кіровоградським облсудом. (П – 5597, 6168)