Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Л»

Всего записей: 107'334, страница 5027 из 5'367
Ламтєв Іван Миколайович
1885 р.н., м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), українець, освіта початкова, столяр артілі ім.Кірова облліспромспілки. Заарештований 16.10.1948 Новогеоргіївським райвідділом МДБ (“у 1946 році не вийшов на роботу на свято Паски, за що на нього була заведена кримінальна справа, але суд не виніс ніякого рішення, бо Ламтєв є інвалідом 2-ої групи; в кінці 1946 року Ламтєв написав на ім’я секретаря райкому партії анонімний лист антирадянського змісту, в якому зводив наклепи на керівників компартії і радянської держави, при цьому вихваляв капіталістичний лад”). Засуджений 7.12.1948 Кіровоградським облсудом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Верховним судом УРСР 30.12.1954 міру покарання зменшено до 5 років неволі; Чернігівським облсудом 13.07.1954 ухвалено звільнити з-під варти через хворобу, звільнений 24.07.1954. Реабілітований 30.09.1991 Прокуратурою СРСР. (П – 12838)
Лантухов Іван Денисович
1921 р.н., с.Яремівка Новогеоргіївського району, українець, освіта 3 класи, проживав у м.Баку (Азербайджан), військовослужбовець 402-ої роти Каспійської військової флотилії. Заарештований 25.09.1942 особливим відділом НКВС Каспійської військової флотилії (антирадянська агітація: “в січні 1942 року в період першої окупації Ростова-на-Дону лишився в місті, мав стосунки з німецьким офіцером, від якого отримав півмішка сухарів; із звільненням Ростова від німців відмовився ліквідовувати руїни і за неблагонадійність висланий разом з дружиною у Махачкалу, Дагестан, де в червні 1942-го проник у лави Червоної армії – раніше був звільнений від служби в армії за хворобою – і поширював провокаційні чутки на користь німців”). Засуджений 5.05.1943 особливою нарадою НКВС СРСР до 7 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 6.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. Батько, церковний службовець, за присвоєння і розтрату пожертв віруючих був засуджений до 10 років неволі. (П – 11638)
Ланчинський Максиміліан Людвігович
1894 р.н., с.Гощовий Радомської губернії (Польща), поляк, письменний, член КП(б)У з 1928 року, проживав у м.Кіровограді, начальник відділу технічного контролю заводу “Червоний Профінтерн”. Заарештований 22.03.1934 Зінов’євським МВ НКВС (недоброякісний ремонт тракторних моторів – див. Володимир Гуляницький). Засуджений 3.04.1934 Одеським облсудом до 6 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Комісією приватної амністії при ЦВК УСРР 14.02.1936 від відбуття решти строку позбавлення волі звільнений. Вдруге як токарний майстер заводу “Більшовик” заарештований 27.09.1937 Кіровським МВ НКВС (“регулярно підтримував зв’язки з родичами у Польщі, обманом проліз у партію, за завданням ворогів народу зірвав виконання програми заводу “Червоний профінтерн”, вів контреволюційну націоналістичну пропаганду”). Засуджений 2.12.1937 особливою нарадою НКВС СРСР до 10 років ув’язнення в далеких таборах. Особливою нарадою НКВС СРСР 10.11.1943 за високі виробничі показники і зразкову поведінку міру покарання зменшено до 2 років неволі, з Карлагу звільнений 27.09.1945 і направлений у м.Джамбул, Казахстан, для постійного проживання. Реабілітований 6.02.1952 Особливою нарадою МДБ СРСР. (П – 3397)
Лаптєв Сергій Степанович
1899 р.н., м.Варшава (Польща), українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, електромонтер цукротресту. Заарештований 21.07.1945 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“з липня по жовтень 1943 року працював головою райуправи №4 м.Кіровограда, на Балашівці; виконуючи вказівки німецької окупаційної влади, змушував населення працювати на оборонних спорудах, збирав податки і квартплату із радянських громадян, за вимогою шефа міста відправляв на роботи у Німеччину юнаків і дівчат, розповсюджував плакати й брошури антирадянського змісту; у 1943 році прийняв німецьке підданство й користувався всіма привілеями фольксдойча; у жовтні 1944 року виїхав у Німеччину, де перебував до 16.04.1945”). Засуджений 10.09.1945 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 27.02.1992 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 13083)
Ластоверов Семен Ілліч
1917 р.н., м.Новогеоргіївськ, українець, освіта середня, проживав у м.Артемівську Донецької області, військовослужбовець мотострілецького батальйону 121-ї танкової бригади, сержант. Заарештований 5.10.1942 особливим відділом НКВС 4-го танкового корпусу (антирадянська діяльність: “Микола Козлов, Семен Ластоверов та Іван Полун мали намір перейти на бік ворога, перші два вихваляли життя громадян на окупованій німцями території, висловлювали недовіру повідомленням в радянській пресі”, “Ластоверов пояснив, що до нього застосовували недозволені методи слідства – побиття, погрози розстрілом, – тому він змушений був не читаючи підписувати протоколи допитів”). Засуджений 14.10.1942 трибуналом військ НКВС охорони й оборони тилу Донського фронту до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 13.05.1991 прокуратурою Північно-Кавказького військового округу. (П – 12743)
Лахман Іван Романович
1905 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта вища (Одеський сільськогосподарський інститут, 1938), до війни старщий агроном Кіровоградського райземвідділу. Заарештований 17.04.1944 Кіровоградським РВ НКДБ (“із серпня 1941 року до серпня 1942-го під час німецької окупації працював старшим агрономом районної земельної управи, а з жовтня 1942-го по грудень 1943-го старшим агрономом Карлівського шуцпункту; не раз проводив наради, на яких вимагав від старост громадських дворів та сільських управ виконання агротехнічних заходів при проведенні польових робіт; складав виробничі плани і вимагав від старост їх виконання; роботу громадських дворів на дільниці контролював виїздом на місця; за свою роботу отримав від німецької влади бронзову медаль у день святкування дня врожаю у 1943 році, восени цього ж року виступав на обіді в Карлівському шуцпункті, звертаючись до присутніх із закликом: “Я піднімаю тост за якнайшвидшу й остаточну перемогу над більшовизмом”; влітку 1943-го також проголошував: “Наша молодь повинна їхати в Німеччину, щоб замінити німецьких робітників, аби ті пішли в армію і наблизили розгром більшовиків”). Засуджений 17.07.1944 трибуналом військ НКВС до 10 років ув’язнення з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Звільнений 19.04.1954. Реабілітований 31.08.1992 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 13570)
Лашкул Аркадій Степанович
1884 р.н., с.Інгульське, українець, освіта початкова, хлібороб. Заарештований 7.01.1930 Устинівським РВ міліції (“в кінці 1929 року в село вернувся колишній червоний партизан Грицько Чегодар, якого використали заможні селяни, щоб перешкодити місцевій владі проводити свої заходи, зокрема хлібозаготівлю й закриття церкви: 6 січня 1930 року під час проведення у сільському клубі зборів з антирелігійною пропагандою, на сцену ввірвались Іван і Аркадій Лашкули, Трохим Босий, Тодось Будак та Григорій Чегодар, який вигукнув: “Дайте мені цих гадів, я їх шльопну!”, розігнавши збори, стали вимагати голову сільради Макара Ляшенка й секретаря парторганізації Прокопа Мазуренка, а коли їх не виявилось, бо перший утік, а другий подався в район за міліцією, то пішли до школи, де жив Ляшенко, розбили вікно, залізли в квартиру, та нікого не знайшли; односельці відправили Чегодара додому, а коли прибула міліція, то забрала його в лікарню; наступного дня біля сільради зібрались близько двох сотень куркулів і підкуркульників – вимагали, щоб Ляшенко віддав протокол зборів про закриття церкви”). Народним судом Зінов’євського округу 26.01.1930 був засуджений до 2 років неволі та 5 років заслання за межі округу. Зінов’євським окрсудом 20.02.1930 присуд скасовано з проведенням нового досудового слідства. Вдруге засуджений 21.05.1930 Зінов’євським окрсудом до розстрілу з конфіскацією майна. Верховним судом УРСР 8.06.1930 міру покарання змінено – засуджений до 10 років ув’язнення у концтаборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 16.06.1992 Генпрокуратурою України. (П – 13328)
Лашкул Сергій Романович
1888 р.н., с.Інгулець, українець, освіта 3 класи, кандидат у члени ВКП(б) у 1928-28 роках, коваль колгоспу “Червона зірка”. У 1930 році розкуркулений. Заарештований 16.08.1947 Устинівським РВ МДБ (“в роки німецької окупації читав селянам німецькі газети українською мовою, схвалюючи прочитане; поганив військову техніку Червоної армії, вихваляв німецьку; мав тісні стосунки з начальником поліції Марчиком, з яким була одружена племінниця Ольга; узимку й весною 1947 року в колгоспній майстерні вів антирадянську агітацію, відмовлявся працювати за ту норму харчування, яка виділялась колгоспом, ганив правління, що воно недостатньо піклується про колгоспників, їхній матеріальний стан”). Засуджений 5.09.1947 Кіровоградським облсудом до 7 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та конфіскацією майна. Реабілітований 28.12.1988 Верховним судом УРСР. (П – 8504)