Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Л»

Всего записей: 107'334, страница 5020 из 5'367
Левицький Кузьма Данилович
1892 р.н., с.Цвітне, українець, освіта початкова. хлібороб, робітник гончарної артілі. У 1921 році був заарештований Кам'янською повітовою ЧК за зв'язки з повстанським загоном Хмари, просидів під арештом 1,5 місяця. Вдруге заарештований 4.06.1929 Зінов'євським окрвідділом ДПУ (антирадянська агітація: "закликав не здавати хліб державі, оскільки становище існуючого ладу нетривке. а селянство налаштоване проти радянської влади; часто читає селянам газети. при цьому викривляє зміст написаного, періодично вечорами в його хаті збираються куркулі 1 колишні бандити під виглядом гри у карти, на цих зібраннях обговорюються питання спільного виступу проти кампаній, які проводить влада"). Засуджений 18.01.1930 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 10 років ув'язнення у концтаборі. Реабілітований 28.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. Зять Чорнобай за зв'язки з повстанським загоном Хмари розстріляний, сестра Ольга була заміжня за отаманом Сіденком, якого Черкаський окрвідділ ДПУ заарештував “за бандитизм". (П - 10005)
Левченко Степан Григорович
1897 р.н., с.Зелене, українець, освіта початкова, член ВКП(б) із 1921 року, голова колгоспу "Переможець" до 1939 року, згодом рядовий колгоспник. Заарештований 2.12.1940 Петрівським РВ НКВС ("в роки громадянської війни належав до банди, яка оперувала під виглядом червоних партизан і якою керував Свирид Колесник: Макар Руденко, Трохим Кіблик, Пимон Жушман, Іван Руденко, Йосип Колесник та інші захоплювали червоних партизан, приводили у волосний виконком, давали свої шомполи й змушували ними один одного бити, потім садили на бричку, вивозили в балку й розстрілювали; у 1919 році брали участь у звільненні арештованого у Верхньодніпровську Махна, за що згодом були арештовані й відправлені у Дніпропетровську тюрму, при розслідуванні Свирид Колесник пообіцяв перейти на бік Червоної армії зі своїм загоном, але пішов до Григор'єва і вів боротьбу з червоногвардійцями; у 1921 році вбили голову Зеленського волосного виконкому, комуніста з 1905 року Пимона Губського; Свирид Колесник і Левченко йменували себе партизанами й обманним шляхом пробрались у партію, у 1922-ому Левченка за незгоду з лінією партії на впровадження політики непу виключили з партії, у 1929-ому він вступив у ВКП(б) вдруге, від 1932 року іще тричі його виключали з партії, мав 8 партдоган; у 1937-ому різко висловлювався про комуністів, виступав проти обов'язкової хлібоздачі державі, вихваляв життя в Польщі, під час підписки на держпозику у 4-й бригаді колгоспу як комуніст провалив кампанію"). Управлінням НКВС Красноярського краю 12.10.1942 справу припинено у зв'язку зі смертю обвинуваченого 7.08.1942. (П - 4009)
Легун Степан Корнійович
1907 р.н., с.Попельнасте, українець, освіта початкова, проживав у м.Ростов-на-Дону (Росія), червоноармієць 90-го стрілецького полку. Заарештований 19.09.1941 особливим відділом Північно-Кавказького військового округу (“17.08.1941 після поранення наскрізь у праве передпліччя прибув із Південно-Західного фронту на лікування в евакогоспіталь №1007, поширював антирадянські вигадки: "Наші командири продали Україну, німці беруть все нові й нові міста, а наші командири сидять і отримують тисячі та парфуми купують"; "Ось таке керівництво: продали німцям хліб, а тепер вводять карткову систему". 15 вересня був відпущений у місто на комісію, вернувся в госпіталь п'яний і вчинив бійку/; із свідчень обвинуваченого: "призваний у Червону армію 23.07.1941, зарахований у 95-ий стрілецький полк. місяць і 9 днів брав участь у боях на Бесарабському фронті біля Одеси; на початку вересня 1941 року. побачивши в госпіталі п'яного лейтенанта, вигукнув: "Добрий мені командир, коли п'є - може все що завгодно вчинити, навіть Україну продати"). Засуджений 7.03.1942 військовим трибуналом Томського гарнізону до розстрілу. Верховним судом СРСР 7.04.1942 вирок замінено до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 20.06. 1990 Верховним судом СРСР. (П - 11834)