Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «К»

Всего записей: 347'407, страница 16233 из 17'371
Караман Іван Григорович
Караман Ілля Іванович
Кардашова Лідія Василівна (Вона Ж Орлова Тамара Миколаївна)
1926 р.н., м.Кіровоград, українка, освіта неповна середня, вільнонаймана 5-го пересувного танкоремонтного заводу. Заарештована 25.09.1945 управлінням контррозвідки “Смерш” Центральної групи військ у Німеччині (“у березні 1942 року вивезена у Німеччину, працювала на військовому заводі “Фрідріха-Квайч” у Берліні, через 3 місяці за участь у страйку заарештована німцем Шульцом і відправлена в гестапо, де була завербована для виявлення саботажників, мала право із спецперепустками синього кольору будь-коли ходити по Берліну, отримувала підвищену зарплату, 12 марок замість 2 на тиждень; не маючи позитиву агентурної діяльності, разом з іще двома дівчатами втекла з заводу, арештована німецькою поліцією, назвалась Орловою і була відправлена працювати в сільське господарство до бауера в с.Піккель, де її й звільнила Червона армія; 25 вересня була змушена обмовляти себе, бо всю ніч її допитували й морили, а 6, 10 і 24 жовтня відмовилась від попередніх свідчень”). Управлінням контррозвідки “Смерш” Центральної групи військ 10.11.1945 справу припинено, з-під варти звільнена. (П – 3333)
Кароза Андрій Васильович
1891 р.н., с.Запрудне Волковиського повіту Гродненської губернії, Польща (нині Волковиського району Гродненської області, Білорусь), білорус, письменний, проживав у м.Кіровограді, експедитор спиртзаводу. Заарештований 21.08.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“служив старшим унтерофіцером у царській армії, в 1915 році як біженець перебрався в Бессарабію, жив у Бендерах і Кишиневі, після румунської окупації виїхав до СРСР; запрошував додому військовиків 43-го стрілецького полку й пропагував їм антирадянські настрої: “Нема правди, радвлада з масами не рахується, керує одна людина в країні; нині робітники живуть гірше, ніж раніше, селян силувано позганяли в колгоспи, забирають у них хліб, худобу й гроші, щоб вони голодували; у 1933-ому році мільйони голодних вмерли – це правда, оскільки про це пишуть німецькі газети, а в нас правди нема”). Засуджений 2.09.1937 трійкою НКВС Одеської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах (Севвостлаг). Реабілітований 14.04.1989 Кіровоградською прокуратурою. (П – 9336)
Карпенко Олександр Савович
1867 р.н., м.Сувалки, Польща, українець, освіта вища (академія генштабу, 1899), проживав у м.Кіровограді, вчитель географії й математики 4-ої трудової школи. Заарештований 5.02.1931 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“в минулому полковник царської армії, до 1918 року служив викладачем Єлисаветградського кавалерійського училища, згодом в управлінні по формуванню 1-ої Кінної армії і заступником начальника 5-ої кавалерійської школи ім.Будьонного, мав звання комбрига; звинувачувався за участь у контрреволюційній організації”). Засуджений 15.06.1931 трійкою при колегії ДПУ УРСР до заслання в Казахстан на 5 років. Помер в Алмати 1933 року. Реабілітований 11.06.1969 Кіровоградським облсудом. Дружина Ніна Іллівна і дочка Ніна у серпні 1945 року приїхали в Париж, де дружина померла 85-річною у 1962-ому; сини Георгій і Михайло відповідно 1905 і 1906 р.н. у 1969 році проживали у Києві (полковник Радянської армії) і Тбілісі, Грузія. (П – 8200)