Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «К»

Всего записей: 347'407, страница 16151 из 17'371
Кожум’яка Степан Демидович
1898 р.н., м.Новомиргород, українець, освіта вища, начальник дистанції Златопільського районного шляхового відділу. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 25.05.1928 за антирадянську агітацію засуджений до 3 років заслання у Марійську область, після відбуття покарання прикріплений на 3 роки до постійного місця проживання, проживав у м.Черкасах. Вдруге заарештований 30.11.1937 Черкаським РВ НКВС (організація повстанських контрреволюційних осередків, націоналістична агітація: “явний шовініст з петлюрівським ухилом, Кожем’якін був за диктатуру селянства, а не пролетаріату, закликав студентство до націоналізму, Центральну Раду називав революційним урядом: “Я казав, що Україна достатньо багата економічно, а тому вона має більше прав у процентному відношенні на всесоюзний бюджет в галузі народної освіти”, “будучи на засланні в Йошкар-Олі, познайомився із засланими контрреволюціонерами-націоналістами Степаном Ричком, Григорієм Топором, Василем Сиваком, почав з ними створювати повстанські осередки з метою повалення радвлади; поселившись у Черкасах після заслання, вів контрреволюційну пропаганду”, вислови Кожум’якіна із агентурних донесень: “Радянська влада із своєю національною політикою самовизначення неспроможна привести український народ до вільного життя і розквіту української культури; єдиний вихід із цього становища – організована боротьба проти русифікації і активна пропаганда українських націоналістичних ідей у свідомість українського народу через організацію повстанських осередків на місцях”, “Український народ стогне під гнітом більшовизму: нема ніякої української культури, є лиш казенна українська мова і та понівечена; національна політика партії спрямована на пригноблення національних республік; у керівництві українським народом сидить хто завгодно, тільки не українці; українців затискують, проте надіюсь, що й наша Україна із гніту й знущань скоро перетвориться в державу із справжньою українською національною культурою”, “Гітлер виступив із промовою, де сказав, що в Росії від голоду вмерли міліони людей, а в наших вистачило нахабства спростовувати це; адже ясно, що кожен, хто прочитав газету, скаже, що це нахабство, та саме завдяки цьому нахабству і насиллю радянська влада будує своє благополуччя, не рахуючися з тим, що народ пропадає з голоду”). Засуджений 4.12.1937 трійкою УНКВС Київської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. У 1946 з-під варти звільнений, проживав у м.Новомиргороді. Втретє заарештований 30.06.1949 УМДБ Кіровоградської області (належність до націоналістичної організації). Засуджений 19.11.1949 особливою нарадою МДБ СРСР до заслання у Красноярський край. 23.12.1954 дозволено повернутися у Новомиргородський район. Реабілітований 9.07.1958 Черкаським обласним судом. (П – 5194)
Козир Василь Леонтійович
1910 р.н., с.Перша Новгородка (нині у складі смт Новгородка), українець, освіта 5 класів, кандидат у члени ВКП(б), військовослужбовець спецтабору №283 НКВС, сержант. Заарештований 12.06.1943 відділом контррозвідки “Смерш” спецтабору 283 (“14.08.1942 як командир відділення зв’язку 331 гаубично-артилерійського полку резерву Головнокомандувача при 96-ій стрілецькій дивізії 21-ої армії здався в полон німецькій розвідгрупі, дав згоду на співробітництво; як агент німецької розвідки 17.08.1942 був закинутий в розташування частин Червоної армії, про співробітництво не повідомив, боячись репресій; з жовтня 1942-го по червень 1943-го утримувався у спецтаборі НКВС”). Засуджений 16.08.1943 трибуналом військ НКВС Московської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 6.05.1992 прокуратурою Московського військового округу. (13865 – П)
Козловський Віктор Іванович
1928 р.н., м.Новоукраїнка, українець, освіта середня технічна, член КПРС, проживав у м.Кіровограді, без певних занять. Заарештований не був, знаходився у 1-ій Кіровоградській міській лікарні у психіатричному відділенні з 9.04.1969, справу розпочато 17.04.1969 управлінням КДБ Кіровоградської області (“у лютому 1969 року написав та відправив своєму засудженому сину 3 листи антирадянського змісту, які адміністрація виправно-трудової колонії №40 УВС Львівської області конфіскувала й повернула у Кіровоградське КДБ; на Кіровоградському поштамті 21.04.1969 було вилучено 3 листи антирадянського змісту, адресовані Козловським до керівників Угорщини, Румунії і Польщі; при обшуку 23.04.1969 на квартирі Козловського знайдені і вилучені записи і листи нісенітного антирадянського змісту”; “у своєму оточенні і в громадських місцях займався поширенням нісенітних націоналістичних ідей в усній формі; як абонент міської бібліотеки ім.Крупської у лютому 1969 року висловлював націоналістичні ідеї серед читачів бібліотеки і цитував уривки із творів Т.Г.Шевченка”, “розслідуванням установлено, що Козловський страждає душевним психічним захворюванням – хронічною шизофренією з 1954 року і потребує примусового лікування”). Кіровоградським облсудом 10.06.1969 направлений на примусове лікування. (П – 8191)