Сохранено 2640535 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «К»

Всего записей: 320'910, страница 16041 из 16'046
Кутненко Володимир Павлович
1881 р.н., с.Юківка Київської області, українець, письменний, проживав у с.Бобринка Витязівського (нині Бобринецького) району, городник колгоспу «Червоний хлібороб". Заарештований 8.02.1938 Витязівським РВ НКВС (антирадянська діяльність: "до революції був монахом, як розгромили монастир, приїхав у село, обробляв землю; у 1929 році підбурював маси проти колгоспів, робив хресні ходи, біля Нововолодимирівки поставив хрест, пообіцявши на цьому місці спорудити церкву, збирав на неї гроші; мав тісний зв'язок з членами СВУ; у 1937 році активно виступав проти збору коштів на держпозику для оборони країни: "Позика пропаде, бо радвлада буде розбита іноземними державами"; вихваляв царський лад, компрометував радянську владу і керівників партії"). Засуджений 7.04.1938 трійкою УНКВС Миколаївської області до розстрілу, 4.07.1938 повісився. Реабілітований 14.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 9489)
Куций Данило Данилович
1893 р.н., с.Юзефпіль (нова назва Йосипівка), українець, освіта початкова, проживав у смт Завалля Гайворонського району, столяр геолого-розвідувальної партії. Був заарештований у березні 1944 року за звинуваченням служби в німецькій поліції під час війни і перебував під вартою до. серпня, після чого відправлений на роботи в Донбас, повернувся додому у вересні 1946 року. Вдруге заарештований 27.05.1950 Грушківським РВ МДБ Одеської області ("у листопаді 1941 року пішов служити в німецьку районну поліцію, де перебував до кінця окупації: конвоював арештованих, бив радянських громадян, брав участь у розстрілах громадян єврейської національності"). Засуджений 28.06.1951 трибуналом Одеського військового округу до 25 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Трибуналом Одеського військового округу 31.12.1951 справу припинено у зв'язку зі смертю засудженого 15.12.1951 у тюрмі від гіпертонії. (П - 8768)
Кучерявий Іван Семенович
1904 р.н., с.Струнькове (нині у складі м.Гайворон), українець, освіта початкова, проживав у м.Гайворон, начальник паливного складу 14-о0ї дільниці тяги залізничної станції. Заарештований 21.11.1937 шляхово-транспортним відділом ГУДБ НКВС ст.Гайворон (контрреволюційна діяльність: "разом із братом Гнатом в роки громадянської війни брав участь у повстанських загонах Тютюнника і "Яблучко", у 1920-ому в контрреволюційному повстанні проти Червоної армії під керівництвом білогвардійського офіцера Симоновича; член петлюрівської організації "Спілка української юнацької молоді", при "Просвіті", якою керував Завальний; агітував проти колгоспів та інших заходів радвлади; не забезпечував рідким паливом паровози, чим зривав їхню роботу"). Засуджений 26.11.1937 трійкою УНКВС Вінницької області до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 13.04.1963 Кіровоградським облсудом. (П - 6272)
Кучмагер Михайло Семенович
1896 р.н., с.Довга Пристань Первомайського району Миколаївської області, українець, письменний, проживав у с.Струнькове (нині у складі м.Гайворон), старший бухгалтер магазину "Залізничні запчастини". У 1921 році Первомайським повітовим ЧК за "причетність до підпільної петлюрівської організації в кількості 33 особи" був засуджений до 3 років ув'язнення у концтаборі, звільнений 10.03.1922. Вдруге заарештований 2.12.1937 шляхово-транспортним відділом НКВС ст.Гайворон ("разом із контрреволюційним націоналістичним елементом в особі Івана Добринова, Івана Кучерявого, Попка провадив підривну діяльність, спрямовану на створення штучних затруднень і зриву виконання виробничих планів стосовно ремонту паровозного і вагонного парку: зумисне затримував видачу запчастин, що створювало труднощі в ремонті; будучи секретним співробітником органів НКВС, саботував роботу - як дезінформатор зі складу агентурної мережі виключений"). Засуджений 9.12.1937 трійкою УНКВС Вінницької області до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Управлінням НКВС Вінницької області 19.12.1939 справу припинено, з-під варти звільнений 3.02.1940. (П - 1722)
Кушка Дмитро Пилипович
1895 р.н., с.Ісайки Богуславського району Київської області, українець, освіта початкова, проживав у с.Новокиївка Відраднодолинівської сільради Бобринецького району, хлібороб. Заарештований 11.03.1931 Бобринецьким РВ ДПУ ("в 1918 році служив у "Вільному козацтві", де його брат Каленик був командиром - розбивали й обеззброювали цілі батальйони й дивізії червоних військ поблизу Ісайок; переселився із Київської губернії у 1924 році разом із Василем Битьком, Денисом Копійкою та Назаром Гав'ядою, займались спекуляцією - торгували кіньми, різними продуктами; вели антирадянську агітацію проти вступу в колгосп і виконання плану хлібозаготівлі, чинили шкідництво на послаблення могутності колгоспів; у травні 1930 року розганяли колгосп ім.Войкова - розібрали коней, сільгоспінвентар; тижнів два тому зібрались у хаті сина куркуля, позбавленого виборчих прав Івана Щеголя і обговорювали кандидатури правління нового колгоспу ім.Снєгова з метою розвалити його, що й трапилось на наступних колгоспних зборах"). Справу 4.05.1931 направлено у Бобринецький народний суд. Інших рішень у справі немає. Реабілітований 18.03.1991 Кіровоградською облпрокуратурою. Вдруге заарештований 8.11.1931 Бобринецьким РВ ДПУ (участь в контрреволюційній групі, антирадянська агітація). Засуджений 1.08.1932 колегією ДПУ УРСР до 3 років ув'язнення у концтаборах умовно. Реабілітований 30.01.1990 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 12648, 12383)