Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Д»

Всего записей: 118'124, страница 5523 из 5'907
Дуда Лука Якович
1903 р.н., с.Семигір’я, українець, освіта початкова, проживав на хуторі Оново Семигірської сільради (нині Світловодського району), хлібороб. Заарештований 13.10.1930 Полтавським оперативним сектором ДПУ (“участь у контрреволюційному повстанні сіл Глинського та Семигір’я” – див. Федір Шрамко і Пестина Залюбовська). Засуджений 23.12.1930 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 8 років ув’язнення у концтаборі. За постановою секретаря НКВС УРСР 29.12.1936, враховуючи значний строк відбутого ув’язнення, достроково звільнений. Реабілітований 29.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. Вдруге, працюючи швецем колгоспу “Червоний путиловець”, заарештований 20.02.1938 Новогеоргіївським РВ НКВС (“член повстанської контрреволюційної організації” – див. Харламп Бабич). Засуджений 5.04.1938 трійкою УНКВС Полтавської області до розстрілу, вирок виконано 29.05.1938. Реабілітований 14.06.1956 Кіровоградським облсудом . (П – 10452, 3557)
Дуденко Іван Іванович
1876 р.н., с.Калантаїв, українець, освіта початкова, проживав у с.Новоолексіївка Олександрійського району, хлібороб-одноосібник. Заарештований 1.10.1930 Олександрійським РВ ДПУ (“переселився у 1922 році, мав 16 десятин землі, 2 хати, 2 коней, 2 корови, кінну молотарку, у 1930 році майно продав, аби уникнути розкуркулювання; у березні 1930 року брав участь у розгромі созу; у вересні відмовився виконувати план хлібоздачі 200 пудів, 27.09.1930 сільрада мала описати рештки його майна, то він втік в цей час в інше село, лишивши на хазяйстві психічно хвору дочку, яка чекала представників влади з сокирою; Кузьма Дуденко, який живе окремо від батька, зібрав гурт селян на вулиці в очікуванні активістів: і як тільки вони зайшли на подвір’я, їх зустріла Іванова дочка з сокирою, в обороні став і Кузьма, ображав прийшлих, погрожував убивством; в цей час родичі Дуденків Сергій Рак і Софія Дерев’янко помчали вулицею з криком: “Чого чекаєте – збігайтесь, бачите, що прийшли грабувати?”; селяни в кількості 80 осіб, озброєні палицями й вилами, кинулись у обійстя Івана Дуденка й відтіснили представників влади на вулицю, а потім і за село; повертаючись назад, бунтівники перекидали підводи з хлібом, комсомольця Трохима Велігуру стягнули з підводи й побили, тут особливо проявила себе Софія Дерев’янко – в результаті волинки хлібозаготівлю було зірвано”). Засуджений 19.03.1931 Олександрійським райнарсудом до 5 років ув’язнення у концтаборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 29.11.1989 Кіровоградським облсудом. (П – 13972)
Дуденко Іван Трохимович
Дудник Андрій Андрійович
1915 р.н., с.Миронівка, українець, освіта 7 класів, член ВЛКСМ у 1934-41 роках, рядовий 9-го батальйону 230-го Алтайського запасного стрілецького полку 53-ої армії з 1943 року. Заарештований 15.02.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 230-го АЗСП (“працюючи під час німецької окупації секретарем сільуправи, проводив антирадянську агітацію; зрадницька діяльність: в якості паперу для писання використовував колишні радянські бюлетені таємного голосування з надрукованими на звороті кандидатурами комуністів і сільських активістів – результатом цього став арешт і розстріл німцями секретаря парторганізації Гореного”). При етапуванні Дудника із камери попереднього ув’язнення Котовського РВ МВС у Балтську тюрму, утік з-під варти. Справа припинена до встановлення місцезнаходження підозрюваного. Дудник після втечі потрапив на фронт, де був поранений і 31.03.1945 помер від ран. Похований на площі Кірамштрасе у містечку Штамсберг, південно-західніше м.Данціг, Німеччина. Реабілітований 7.08.1952 УМДБ Кіровоградської області. (П – 2798)