Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «В»

Всего записей: 126'071, страница 5907 из 6'304
Войтешкевич Антон Григорович
1882 р.н., с.Забруївці Желудокської волості Лідського повіту, Польща (нині Щучинського району Гродненської області, Білорусія), білорус, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, завідувач поштово-телеграфного агентства головпошти. Заарештований 28.09.1937 Кіровським РВ НКВС (“очолював підприємства зв’язку у Новгородці, Устинівці і Бобринці; з метою дискредитації органів зв’язку розвалював роботу страхового відділу пошти м.Кірове, доводячи до крадіжок посилок та інших відправлень; запеклий польський націоналіст, підтримував письмовий зв’язок з братом і білоемігрантами, що мешкають у Польщі та капітуляційна агітація”). Засуджений 21.02.1938 oсобливою нарадою при НКВС СРСР до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Покарання відбував у Карлагу. Реабілітований 5.05.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 11377)
Войцеховська Тетяна Петрівна
1895 р.н., с.Грушівка Київської губернії, росіянка, освіта середня спеціальна педагогічна, проживала у м.Кіровограді, домогосподарка. Заарештована 14.12.1934 Зінов’євським МВ ДПУ (“сестра терориста Миколи Макарова, який в роки громадянської війни разом з білими втік за кордон і нині проживає у Болгарії; в роки громадянської війни Войцеховська була заміжня із офіцером білої армії Ураловим, убитим під Одесою, нині її чоловік Андрій Дмитрович перебуває в далеких таборах – засуджений у 1930 році як член офіцерської контрреволюційної організації; старший брат Аркадій у 1914 році загинув на фронті; Войцеховська підозрюється як явка для зв’язків із терористами, які прибувають з-за кордону”). Кіровським МВ ДПУ 13.02.1935 з-під варти звільнена під підписку про невиїзд, Одеською військовою прокуратурою 11.04.1935 справу припинено. (П – 2860)
Войцеховський Борис Федорович
1911 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта неповна середня (два курси Херсонського морехідного технікуму, 1931), член ВЛКСМ з 1931 року, проживав у м.Москва (Росія), матрос, працював на будівництві каналу Волга-Москва, старший керманич. Заарештований 4.11.1936 особливим відділом головного управління Держбезпеки НКВС СРСР (“у 1931-36 роках як моряк далекого плавання Чорноморського пароходства відвідав морські порти Туреччини, Греції, Італії, Бельгії, Англії, Німеччини, Данії, Єгипту, Палестини; заявляв батькам, що познайомився у Гамбурзі з німецькою дівчиною, батьки якої обіцяли забезпечити йому майбутнє, в наступному рейсі збирався залишитись за кордоном, але в рейс його не пустили”, “будучи сексотом органів НКВС і комсоргом пароплава закордонного плавання – готувався зрадити Батьківщину, вів контрреволюційну троцькістську агітацію, вихваляв соціальний лад Італії і Німеччини, розголошував секретні дані про методи роботи органів НКВС і про відомі йому важливі державні доручення”, “як племінник активного діяча РОВС, терориста Миколи Макарова, що проживав у Болгарії, підтримував зв’язки з білоемігрантськими зарубіжними колами, виконував окремі їхні доручення”). Засуджений 10.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 5.10.1937. Реабілітований 10.07.1956 трибуналом Київського військового округу. (П – 4309)
Войцеховський Петро Дмитрович
1889 р.н., м. Кіровоград, українець, освіта початкова (міське народне училище), робітник заводу “Червона зірка”. Заарештований 9.03.1931 Зінов’євським МВ ДПУ (“працюючи торговим інспектором, здійснював шкідництво в кооперації разом із іншими працівниками правління ЦРК Г.Маломужем, К.Березовським, А.Дмитрієвим – з метою руйнування правильного постачання пайовиків дефіцитними товарами і продуктами харчування, чого досягали частими змінами методів розподілу товарів – за талонами, за книжками – а також шляхом неправильного розподілу їх у магазини, що викликало довгі черги і невдоволення пайовиків”). Зінов’євським МВ ДПУ 4.07.1931 звільнений під підписку про невиїзд і 21.09.1931 справу направлено у міську прокуратуру для припинення. Управлінням КДБ Кіровоградської області 7.09.1955 справу припинено. Брат Андрій, 39 років, заарештований Зінов’євським ДПУ “як член контрреволюційної офіцерської організації”. (П – 3301)
Войцеховський Федір Дмитрович
1884 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта початкова, технік-плановик заводу “Червона зірка”. У 1911 році за участь у робітничій сходці був ув’язнений на один місяць. Вдруге заарештований 27.08.1933 Одеським облвідділом ДПУ (“член шкідницької контрреволюційної організації на заводі, недбалість в роботі, яка призвела до затримки випуску сільськогосподарських машин”). Економічним відділом Одеського облвідділу ДПУ 9.04.1934 справу припинено, з-під варти звільнений. Втретє, працюючи слюсаром, майстром модельного цеху заводу “Червона зірка”, заарештований 28.07.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“мав зв’язок із закордонними білоемігрантами через сина Бориса; утримував явочну квартиру для терористів РОВСу, яких перекидали в СРСР, зокрема для близького родича, троцькіста Миколи Макарова”). Засуджений 10.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 5.10.1937. Реабілітований 10.07.1956 трибуналом Київського військового округу. Репресовані брати Трохим і Петро, а також син Борис. (П – 6309, 4309)
Войченко Марія Іванівна
1893 р.н., м.Ленінград, росіянка, освіта 2 класи, проживала у м.Кіровограді, без певних занять. Заарештована 2.12.1949 УМДБ Кіровоградської області (“протягом 1947-49 років серед сусідів вела антирадянську агітацію проти колгоспного ладу, зводила наклепи на вождя партії: коли у 1947 році їй відмовили у видачі хлібної картки, вона ходила скаржитись до депутата Верховної ради, але до нього не допустили, на що вона відреагувала: “Чого туди ходити, коли зараз засіла жидівська влада”; показуючи на портрет Сталіна, казала: “Для чого того чорта повісили в кутку замість ікони? Він же вчинив голод нашим дітям і забрав їхніх батьків!”; ніде не працювала, відвідувала Ковалівську церкву, співала в аматорському церковному хорі”). Засуджена 20.02.1950 Кіровоградським облсудом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітована 14.03.1989 Верховним судом УРСР. (П – 8981)
Волков Никифор Федорович
1883 р.н., м.Білопілля Харківської (нині Сумської) області, українець, освіта початкова, член партії лівих есерів з 1904 року, член КП(б)У у 1919-24 роках, проживав у м.Кіровограді, сторож меблевої фабрики ім.Кірова. Заарештований 26.11.1935 Кіровським МВ НКВС (“секретно-політичним відділом ГУДБ НКВС СРСР у Москві ліквідовані контрреволюційні організації, до складу яких входили колишні есери, які ставили завдання здійснювати терористичні акти проти керівників партії і радянського уряду, особливо проти тов.Сталіна; за свідченнями арештованих у Москві Георгія і Юхима Волкових, до такої організації належали колишні соціал-революціонери Михайло Пожидаєв і Никифор Волков”). Засуджений 28.01.1936 особливою нарадою при НКВС СРСР до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 16.07.1990 Кіровоградською облпрокуратурою. Брати Юхим та Георгій репресовані у 1935 році як учасники контрреволюційної терористичної організації; племінник Лев Юхимович Волков у 1935 році засуджений за участь у терористичному угрупованні до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. (П – 1896)
Волчанський Дмитро Михайлович
1900 р.н., с.Софіївка Андрієво-Іванівського (нині Миколаївського) району Одеської області, українець, освіта вища, член КП(б)У (“у 1932 році виключався з партії за те, що будучи уповноваженим по хлібозаготівлі на селі, привласнював майно куркулів; у 1937-ому двічі виключали за належність до контрреволюційної троцькістської організації: за затиск самокритики в технікумі, за зв’язок із троцькістом Крейтером, за нереагування на контрреволюційний виступ у технікумі Бабенка, Золотарьова; після поданої апеляції відновлений, потім знову виключений”), проживав у м.Кіровограді, директор будівельного технікуму. Заарештований 16.09.1937 Кіровським МВ НКВС (“зумисне засмічував будівельний технікум контрреволюціонерами, троцькістами, куркульським елементом, всякчас зривав нормальну роботу навчального закладу, викликаючи невдоволення серед студентів шляхом створення поганих матеріальних і побутових умов, неправильним розподілом стипендій, грубим ставленням до студентів”). Одеською обласною прокуратурою 21.12.1938 справу припинено, з-під варти звільнений. (П – 2288)