Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «В»

Всего записей: 126'071, страница 5905 из 6'304
Вербицький Митрофан Семенович
Верлоп Григорій Вільгельмович
1898 р.н., м.Кіровоград, росіянин, освіта середня, проживав у м.Одеса, військовослужбовець із червня 1941 року, рядовий 166-го полку 55-ої гвардійської стрілецької дивізії. Заарештований 7.01.1945 відділом контррозвідки “Смерш” 55-ої стрілецької дивізії (антирадянська діяльність: “ перебуваючи на території Східної Прусії, систематично вів серед військовиків антирадянську агітацію, вихваляв порядки й умови життя у фашистській Німеччині: будівлі, посуд та інші предмети домашнього вжитку – порівнював усе з тим, що є в Росії не на користь останньої: “У німців добрі конюшні – у нас таких нема, у нас житлові будинки гірші, ніж у них приміщення для худоби”, “при читанні дивізійної газети “Червоноармійська правда” в день Конституції 5 грудня 1944 року, де була надрукована патріотична стаття під назвою “Як я люблю свою Батьківщину”, Верлоп запитав: “Весело написано чи онанізм?” в розумінні – скучно?”; “трохи володів німецькою мовою, не раз читав та проглядав німецькі журнали, в тому числі книгу Адольфа Гітлера “Mein Kampf”, пояснював друзям: “Гітлер багато зробив для свого народу, тому народ його так любить і підтримує на війні”, “зводив наклепи на Героя Радянського Союзу Зою Космодем’янську”). Засуджений 20.01.1945 військовим трибуналом 55-ї гвардійської дивізії до 6 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки та медалі “За відвагу”. Реабілітований 26.02.1957 трибуналом Прикарпатського військового округу. (П – 6975)
Вершинін Костянтин Григорович
1889 р.н., с.Едемське Шенкурського району Архангельської області (Росія), росіянин, освіта середня, виключений з членів ВКП(б) у 1933 році, проживав у м.Кіровограді, вчитель у школі с.Суботці Знам’янського району. У 1920 році перебував під слідством у звинуваченні за службу у білій армії. Вдруге заарештований 28.07.1937 Кіровським МВ НКВС (“служив прапорщиком у царській армії; із вересня 1918 по лютий 1920-го служив у північній армії генерала Міллера, в період походу Антанти за створення північного уряду Чайковського брав активну участь у боротьбі проти радянської влади; після розгрому білих потрапив у полон до червоних, 4 місяці перебував під вартою, проліз на службу в Червону армію, вступив у ВКП(б), після демобілізації оселився у Бобринецькому районі, приховавши своє минуле, але його виявили, виключили з партії; у 1926 році вступив у партію вдруге, звідки у 1933-ому за знущання над колгоспниками і втрату врожаю виключили вдруге, того ж року переїхав у Кіровоград, працював на різних посадах у технікумі механізації сільського господарства; займався шкідницькою діяльністю”). Засуджений 25.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 12.05.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 9303)
Виждов Василь Петрович
1890 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта незакінчена вища (юридичний факультет Київського університету), в минулому рахівник Державного видавництва України в Києві, нині рахівник книгарні у Зінов’євську. Заарештований 18.10.1930 Зінов’євським МВ ДПУ (“тримав зв’язок з антирадянським елементом, вів агітацію проти радвлади”; із свідчень Виждова: “Критикувати заходи влади я дозволив собі в частині продовольчих труднощів, які створились, на мою думку, в результаті поспішної колективізації; з приводу моїх друзів по Києву повідомляю: Кияшко – викладач вузів, Віктор Кубишкін – комуніст, лікар у Вінниці, М.Юзиця – офіцер, пропав безвісти, Осмьоркін – учень художньої школи, нині професор живопису в Москві, М.Панкеєв – учень художньої школи, офіцер, пропав безвісти, В.Кеслер – викладач вузів у Зінов’євську, родина Козловських – службовці управління Київської залізниці”). Зінов’євським міськвідділом ДПУ 12.12.1930 з-під варти звільнений під підписку про невиїзд, Зінов’євською міськпрокуратурою 20.02.1931 справу припинено. (П – 2453)